Ілля Модестович Бакунін: біографія

Походив з дворян Санкт-Петербурзької губернії, син директора Академії наук і Санкт-Петербурзької землеробської школи таємного радника Модеста Петровича Бакуніна, народився в 1800 році.

Військову службу розпочав у 1817 році юнкером до лейб-гвардії 1-ї навчальної артилерійської роти, в 1819 році отримав прапорщика. У 1825 році Бакунін відзначився при придушенні повстання декабристів і отримав чин поручика і орден св. Анни 4-го ступеня, з 1826 року був ад'ютантом великого князя Михайла Павловича.

У 1828 році Бакунін брав участь у війні з Туреччиною, бився на Дунайському театрі. Перебував у справах під Браїлові, Шумлу, Варною, на Камчик та інших. 1 липня 1828 за відзнаку під Шумлу він був нагороджений орденом св. Георгія 4-го ступеня (№ 4152 по Кавалерском списку Григоровича-Степанова), за Варну отримав чин штабс-капітана і орден св. Анни 2-го ступеня, а 11 січня 1829 за битву на Камчик удостоївся отримати золоту шпагу з написом «За хоробрість».

У кампанії наступного 1829 Бакунін бився під Сілістрією, потім зробив з армією перехід через Балкани і дійшов до Адріанополя, де залишався до укладення миру. За відзнаку отримав чин капітана і імператорську корону до ордена св. Анни 2-го ступеня.

У 1831 році Бакунін брав участь у придушенні повстання в Польщі, бився під Остроленкою і штурмував Варшавські зміцнення, за відміну отримав чин полковника, також він отримав орден св. Володимира 3-го ступеня і польський знак відмінності за військову гідність (Virtuti Militari) 3-го ступеня.

У 1834 році Бакунін був нагороджений орденом св. Станіслава 2-го ступеня із зіркою, 26 березня 1839 був зроблений в генерал-майори у відповідності за артилерії та перебуванням за великого князя Михайла Павловича.

У 1840 році Бакунін був відряджений в Окремий Кавказький корпус для приведення фортець Закавказького краю в оборонне становище та огляду артилерійських гарнізонів Кавказького та Грузинського округів. У січні 1841 року він вирушив із загоном в 470 чоловік до Цельмес, де в той час була резиденція Хаджі-Мурата і кинувся на штурм аулу, під час штурму був смертельно поранений і помер у березні Хунзахі, куди відступив підполковник Пассек, якому Бакунін передав начальствованіе над загоном.

І. М. Бакунін відомий і як поет, що випустив анонімно вельми цікавий поетичний збірник, а також перекладав на французьку мову вірш А. С. Пушкіна «Наклепникам Росії».

Тверській губернатор і предводитель дворянства Тверській губернії таємний радник Олександр Павлович Бакунін припадав Іллі Модестович двоюрідним братом, відповідно відомий революціонер-анархіст Михайло Олександрович Бакунін був його двоюрідним племінником.

Джерела

• Степанов В. С., Григорович П. І.У пам'ять столітнього ювілею імператорського Військового ордена Святого великомученика і Побідоносця Георгія. (1769-1869). СПб., 1869
• Акти, зібрані Кавказької археографічної комісією. Т. IX
• Ісмаїлов Е. Е.Золоте зброю з написом «За хоробрість». Списки кавалерів 1788-1913. М., 2007
• Список генералам за старшинством. Виправлено по 20 червня. СПб., 1840
• Волков С. В.Генералітет Російської імперії. Енциклопедичний словник генералів і адміралів від Петра I до Миколи II. Том I. А-К. М., 2009

Комментарии

Сайт: Википедия