Віктор Васильович Скопенко: биография

У 1972 р. Віктору Васильовичу присвоєно вчене звання професора за фахом «Неорганічна хімія». У той час під керівництвом молодого доктора вже було захищено 4 кандидатських дисертації, почала формуватися наукова школа професора Скопенка.

У 1974 р. на кафедрі неорганічної хімії під його керівництвом розпочато новий науковий напрям - координаційної хімії поверхні. Цей напрямок дозволило вперше відкрити нові каталізатори і нові адсорбенти для концентрування і розділення катіонів металів.

З 1975 р. Віктор Васильович займає посаду проректора Київського державного університету з навчальної роботи, а через три роки він призначений на посаду першого проректора. У 1977 р. Віктора Скопенка обрав завідувачем колектив кафедри неорганічної хімії, беззмінним керівником якої він залишався більш двадцяти років. Однак навіть нові обсяги роботи на посадах проректора і завідувача кафедрою не могли змусити Віктора Васильовича залишити улюблену дослідницьку роботу. Під його керівництвом на кафедрі проводяться фундаментальні роботи в області твердофазного синтезу і синтезу з розплавлених солей різних функціональних матеріалів на основі фосфатів, оксидів і сульфідів одно-та полівалентних металів. З'єднання зазначеного класу у вигляді монокристалів, а також спеціального скла та кераміки, інтенсивно використовуються у світовій практиці як лазерні, сегнетоелектричні, а також як матеріали з суперіонних провідністю. На кафедрі активно тривають роботи в області координаційної хімії. З ініціативи Віктора Васильовича активізовані роботи в області біонеорганічної і металоорганічних хімії.

Постійна і плідна дослідницька робота професора В. В. Скопенко приносить йому чергове визнання. У 1978 р. Віктора Васильовича обирають членом-кореспондентом АН УРСР. Майже десятирічний досвід роботи на посаді проректора, розуміння всіх університетських проблем, бездоганна репутація та великий авторитет серед співробітників, визнання в академічних колах усього світу, сприяли тому, що в січні 1985 р. Віктора Васильовича Скопенка призначають на посаду ректора Київського університету, на якій він пропрацював до 2008 р.

Однак, незважаючи на велику завантаженість на посаді ректора, він успішно поєднував керівництво університетом і науково-педагогічну роботу. Як ректор він продовжує читати спеціальні та нормативні курси, керувати науковою роботою співробітників, аспірантів і студентів кафедри неорганічної хімії. Нові досягнення в галузі хімії координаційних сполук, подальші поглиблені дослідження реакції комплексоутворення у водному, неводному середовищах та на поверхні твердого тіла, що мають не тільки фундаментальний характер, а й велике практичне значення для розвитку провідних галузей хімічної промисловості та виробництва медичних протиракових препаратів, були гідно оцінені державою. У 1988 р. В. В. Скопенко обраний академіком АН УРСР по спеціальності «неорганічна хімія». У наступному році він стає лауреатом премії ім. Л. В. Писаржевського, згодом - Державних премій України в галузі науки і техніки (1990, 1995) та премії ім. В. Вернадського (2000). З 1991 р. Віктор Васильович - Заслужений діяч науки і техніки України, а з 1992 р. - академік Академії педагогічних наук України.

Адміністративну, наукову та педагогічну роботу Віктор Васильович поєднував з великою громадською діяльністю: у 1985 р. його обирають депутатом Верховної Ради УРСР. Державний службовець 1-го рангу (1998). Обирався народним депутатом України IV скликання (2002-2006) від блоку «За єдину Україну!» (№ 5 у списку). Зняв свою кандидатуру.

Самодисципліна і вимогливість до себе і своїх підлеглих дозволила Віктору Васильовичу Скопенко на всіх посадах швидко впорядковувати та налагоджувати роботу відповідних «механізмів» так, щоб вони могли чітко працювати десятиліттями. Показовою в цьому плані є його робота на посаді Голови Вищої атестаційної комісії України з 1998 по 2003 р., результатом якої стало створення чіткої системи атестації наукових кадрів. Член комісії з питань реформування вищої освіти на Україні (з 1995), член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з 1996), член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 1997). Член Ради з питань мовної політики при Президентові України (1997-2001).