Софія Іванівна Смирнова-Сазонова: біографія

Про твори Смирнової захоплено відгукувалися письменники - Ф. М. Достоєвський, М. Є. Салтиков-Щедрін, М. С. Лєсков, М. Д. Хвощінскій, Н. А. Некрасов, критики - А. Л. Волинський, Н. К. Михайловський, А. М. Скабичевський, М. К. Цебрікова. Про інтерес читачів до творів письменниці свідчить той факт, що вже до початку 1900-х років кожен з п'яти романів був перевиданий двічі.

Біографія

Народилася в 1852 році.

Софія Іванівна почала писати дуже рано.

У 1870-і роки Смирнова-Сазонова була постійною співробітницею белетристичного відділу «Вітчизняних записок» М. Є. Салтикова-Щедріна, пізніше газети «Новий час» та журналу «Північний вісник», на сторінках яких з'являлися її статті, нариси, фейлетони.

Вже в 1871 р. вона надрукувала в «Вітчизняних Записках» роман «Вогник» (отд. вид., Санкт-Петербург, 1875 ; в «Сімейної Бібліотеці», 1890), за яким швидко пішли там же надруковані романи «Сіль землі» (1872; отд., Санкт-Петербург, 1875), «Попечитель навчального округу» (1873; отд., Санкт-Петербург, 1874; роман полуісторіческого характеру, дія в 20-х рр..), «Сила характеру» (1876; отд., Санкт-Петербург, 1876) і «Біля пристані» (1879; отд., Санкт-Петербург, 1880).

Потім Софія Іванівна майже перестала писати белетристичні твори і протягом 20 років надрукувала лише кілька оповідань у «Новому Часу» і «Північному Віснику» - «Химера», «У вогонь і в воду», «Особисте образу» , «Син солдатки», «Петербурзька прислуга» та інші; вони зібрані в книзі «Повісті та оповідання» (Санкт-Петербург, 1897)

Для сцени Смирнова-Сазонова написала п'єси «Спільники» (поставлена ??1877) , «Мурашник» (1898) і «Дев'ятий вал» (1899), з яких остання мала успіх. Зрідка С. поміщає в «Новому Часу» фейлетони суспільного характеру або присвячені викладу нових книг.

С. І. Смирнова-Сазонова активно брала участь в літературному й громадському житті Петербурга, мала надзвичайно велике коло знайомств. До нього входили письменники, артисти, художники, юристи, видавці, громадські діячі. У збережених щоденниках письменниці містяться численні записи про її взаємини з Ф. М. Достоєвським, І. С. Тургенєвим, М. О. Некрасовим, І. О. Гончаровим, А. М. Островський, М. С. Лєсковим, А. П . Чеховим, А. С. Суворіним, акторами Ф. А. Бурдін, М. Г. Савіної, В. Ф. Комісаржевської та іншими.

Сім'я

• Чоловік: Сазонов, Микола Федорович (1843-1902) - артист Александрінського театру.
• Дочка: Сазонова, Любов Миколаївна (1878-1920).

Джерела

• Смирнова С. І. Вогник / / Вітчизняні записки. - 1871. - № 5. - С.1-97,
• Смирнова Софія Іванівна/ / Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: В 86 томах (82 т. і 4 дод.). - СПб.: 1890-1907.
• Жеребкина І. Пристрасть. Жіноче тіло і жіноча сексуальність в Росії. - СПб.: Алетейя, 2001. - 336 с.
• Гундорова Т. Femina Melancholica: Стати й культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської. - К.: Критика, 2002. - 272 с.

№ 6. - С. 225-316, № 7. - С.1-102.

• Смирнова С. І. Сіль землі / / Вітчизняні записки. - 1872. - № 1. - С.131-208, № 2. - С.379-448, № 3. - С.145-243, № 4. - С.411-499, № 5. - С.89-210.
• Смирнова С. І. Сила характеру / / Вітчизняні записки. - 1876. - № 2. - С.209-282, № 3. - С.61-138, № 4. - С.427-522.

Комментарии

Сайт: Википедия