Наши проекты:

Про знаменитості

Софія Юріївна, княгиня Слуцька: биография


І по смерті дружини князь Януш глибоко поважав традиції, заповідані благочестивої дружиною. І дійсно, вплив пам'яті подружжя Софії і Януша було настільки велике, що всі Радзивіли, вступаючи на князювання в Слуцьку, зобов'язувалися і зберігали православ'я в краї, хоча самі залишалися в іновери.

Канонізація

Практично відразу після смерті Софія стала шануватися в народі, як свята покровителька хворих жінок, які готуються стати матерями. Мощі виявилися нетлінними, на гробниці відбувалися чудеса. У 1848 р. хресний хід з мощами святої врятував місто від холери.

У життєписі відзначають:

n

Простий православний люд століттями зберігає перекази про заступництво благовірної Софії Случчині. Так, згідно з її пророцтва в Слуцьку, на Юр'ївської вулиці не сталося жодної пожежі. Коли були відкриті нетлінні мощі святої, то хресний хід з ними не раз рятував місто від епідемій та інших лих. Вчителем Слуцької Духовної семінарії, ієромонахом Маркіяном, в 18-тому столітті, була складена книга:«Чудеса Благовірної Слуцької княгині Софії Олельковни, мощами своїми в Слуцькому Свято-Троїцькому монастирі нетлінно спочивають».

n

Свідоцтв про більш ранньої загальноцерковної канонізації святої немає. Але варто згадати про причислення в багатьох джерелах початку XX століття її до лику місцевошанованих в Мінській Єпархії. До питання про канонізацію святий слід додати, що православні науковці Польщі стверджують про її можливої ??канонізації за часів Петра Могили. Та й А. Трофімов в книзі«Святі жінки Русі»вказує на дореволюційну канонізацію святої Софії. Вирішення таких питань документами РПЦ віднесено до відання Єпархіальних Комісій з канонізації.

Офіційно Православною Церквою свята Софія княгиня Слуцька (пам'ять 19 березня - 1 квітня) канонізована з благословення Владики Пимена в Соборі Білоруських Святих 3 квітня 1984 Підставою для включення до Собору та подальшої канонізації послужив рапорт митрополита Мінського і Слуцького Філарета.

Мощі і поклоніння

Як відзначають, найдовше нетлінні останки спочивали Слуцькому Троїцькому монастирі.

Тривалий час мощі святої перебували під вівтарною частиною Спаського храму монастиря. У 1904 році вони були перенесені в так звану зимову каплицю монастиря. А в 1912 році поблизу був поміщений за правий крилос Свято-Троїцького храму, навпроти придела на честь Святої великомучениці Катерини. На солее між іконостасом і труною з мощами стояла в кіоті фамільна ікона Слуцьких князів у срібній ризі, посипаної дорогоцінними каменями. Ікона ця в 19-20 ст. шанувалася місцевошанованих, і за описом Архімандрита Афанасія (Вечерко), була вся обвішана вивісками, пожертвуваними прочанами. Перед іконою, по суботах протягом всього року, перед літургією відбувався молебень до Пресвятої Богородиці, з'єднаний з акафістом. Поблизу гробниці стояв мідний свічник висотою з аршин, з вилитими зображеннями ангелів при трьох ніжках, для братньої свічки вагою в 1-2 пуди. Підсвічник цей завжди стояв на солее Рахилинім.

Шанування святої і її мощей не припинялося ніколи. Спочатку 17 вересня кожного року про неї служились панахиди. Існувала ще одна традиція: одягом Святий у гробі займалися тільки особи жіночої статі, навіть настоятель монастиря не міг бути присутнім при одяганні. Кошти на переоблаченіе завжди збиралися соборно благочестивими прихожанками. Поруч з нею були і Святі Мощі мученика-немовляти Гавриїла Заблудовський.