Ярослава Йосипівна Стецько: біографія

Біографія

У 1930-і вступила до львівського політехнічний інститут. У 1938 вступила вОУН, взявши собі псевдонімСлава, де і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Ярославом Стецько. Саме в ОУН (після розколу - вОУН (б)) молоде подружжя Стецько зробила свою кар'єру. У той час, як Ярослав Стецько був призначений заступником Степана Бандери, його дружина керувала жіночим відділом та відділом у справах молоді ОУН (б). Після створення в у 1943 УПА Ярослава Стецька активно брала участь у створенні медичної сітки ОУН (б). Незважаючи на те, що її чоловік був заарештований німцями ще в 1941, сама Ярослава Стецько піддалася арешту лише в 1943. При відступі вермахту в 1944, Ярослава Стецька бігла до Німеччини, де був інтернований її чоловік. Ярослав Стецько був звільнений з-під варти в 1944 і подружжя Стецько оселилася в Мюнхені, який став центром оунівської еміграції.

У квітні 1946 у Мюнхені було створеноАнтибільшовицький блок народів (АБН), до складу якого увійшли антикомуністичні організації 15 народів Європи та Азії. Ярослав Стецько був обраний президентом АБН, а Ярослава Стецька стала членом ЦК АБН. Незабаром вона була призначена шефом прес-бюро АБН. З 1948 Ярослава Стецько була головним редактором друкованого органу АБН «АБН - Кореспонденція» і редактором журналу «Український огляд». Крім того, в 1948-1953 вона була членом правління молодіжної організації«Група української молоді». У той же час Ярослава Стецько закінчила мюнхенський інститут політичних наук. Після вбивства Степана Бандери в 1959 чоловік Ярослави Стецько очолив ОУН (б), а сама вона стала його заступником.

Після створення в 1967 Всесвітньої антикомуністичної ліги та входу до її складу АБН, Ярослава Стецька стала членом постійної делегації АБН в цій організації. З 1968 вона завідувала сектором закордонної політики ОУН (б). Після смерті в 1986 її чоловіка Ярослава Стецька було обрано головою ОУН (б) і президентом АБН.

Після вимушеної еміграції Ярослава Стецько вперше приїхала на Україні до святкування 30 червня 1991 50-річчя «Акту проголошення відновлення незалежності України» , яке пройшло у Львові. Таким чином вона протягом 47 років не була у себе на батьківщині. У тому ж році Ярослава Стецько переїхала на Україні на постійне місце проживання.

На Україну Ярослава Стецько своїм першим завданням поставила собі створення на основі ОУН (б) політичної партії. 18 жовтня 1992 ця партія була створена і отримала назву«Конгрес українських націоналістів» (КУН). Ярослава Стецько була обрана головою цієї партії. На цій посаді вона перебувала до своєї смерті. 27 березня 1994 КУН брав участь у перших парламентських виборах на Україну після здобуття незалежності 24 серпня 1991 року. Партія провела до парламенту 5 депутатів, однак сама Ярослава Стецько у виборах прийняти участі не змогла, оскільки виданого їй в 1991 паспорти почесного громадянина не було достатньо для реєстрації в якості кандидата в депутати.

На початку 1997 проходили довибори до Верховної Ради України з Надвірнянському (№ 201) виборчому округу (Івано-Франківська область). Отримавши до того часу повноцінний український паспорт, Ярослава Стецька взяла в них участь і виграла, набравши 86,6% голосів виборців. 2 березня 1997 вона склала присягу народного депутата України.

Наприкінці 1997 був створений блок партій«Національний фронт», до складу якого увійшли Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія та КУН . 18 грудня 1997 Ярослава Стецько зареєструвалася кандидатом від цього блоку по багатомандатному виборчому округу (№ 2 за партійним списком). Однак 26 січня 1998 вона реєструвалася як кандидат від «Національного фронту» по одномандатному округу № 89 (Івано-Франківська область). Від цього округу вона і була обрана до Верховної ради 56,36% голосів. Примітно, що головним противником Ярослави Стецько на цих виборах був набрав 10,80% голосів Олексій Івченко, тоді ще безпартійний, а згодом її наступник на посту глави КУН.

Будучи найстаршим за віком депутатом Верховної Ради, Ярослава Стецька 14 травня 1998 відкривала перше засідання новообраного парламенту.

На парламентських виборах 31 березня 2002 Ярослава Стецько виступала під номером 11 виборчого списку «Нашої України» і втретє була обрана депутатом Верховної Ради України. 14 травня 2002 вона знову приводила до присяги депутатів українського парламенту.

Через важку хворобу Ярослава Стецько виїхала на лікування в Мюнхен, де й померла 12 березня 2003.

Ярослава Стецько володіла англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською, польською, словацькою та білоруською мовами , була почесним громадянином Львова (з 1993) і була нагороджена Орденом Св. Ольги III ступеня (2000).

20 жовтня 2007 в Києві, на Байковому кладовищі був урочисто відкритий пам'ятник Ярославі Стецько.

Комментарии

Сайт: Википедия