Сулейман I Чудовий: биография

Уклавши мир на заході, Сулейман знов розгорнув наступ на сході: в 1548 році турки в четвертий раз взяли Тебріз (нездатність утримати свою столицю змусила шаха Тахмаспа перенести резиденцію в Казвін), проникли до Кашана і Кума, захопили Ісфахан. У 1552 році вони взяли Єреван, в 1554 році - Нахічевань. У травні 1555 Іран був змушений укласти мир в Амація, за яким визнав перехід до Туреччини Іраку й Курдистану; натомість турки поступилися Ірану більшу частину Закавказзя, але Західна Грузія (Імереті) також увійшла до складу Османської імперії.

Франція під тиском громадської думки в Європі змушена була розірвати союз з Османами, однак фактично в правління Сулеймана I Франція і Туреччина, як і раніше блокувалися проти Іспанії та Австрії. У 1541 році Хайраддін Барбаросса відбив великий похід іспанців проти Алжиру, в 1543 році турецький флот допомагав французам у взятті Ніцци, а в 1553 році - в завоюванні Корсики.

Відносини Туреччини з Московською державою при Сулеймані були напруженими. Причиною була головним чином постійна ворожнеча до Росії Кримського ханства, що входить до складу Османської імперії. Васальну залежність від Сулеймана в різний час визнавали казанські (Сафа-Гірей в 1524 році) і навіть сибірські хани. Вони сподівалися отримати від турків дипломатичну і навіть військову допомогу, але зважаючи на велику віддаленість від Константинополя ці надії були безперспективні. Турки епізодично брали участь у набігах кримців на Росію (в 1541 році - на Москву, у 1556 році - на Астрахань). У свою чергу, в 1556-1561 рр.. князь Дмитро Вишневецький разом з Данилом Адашевим здійснював набіги на Очаків, Перекоп та узбережжі Криму, в 1559-60 рр.. невдало намагався взяти Азов.

У 1550 році турки відвоювали аль-Катіф, захоплений португальцями; в 1547-54 рр.. турецький флот в Індійському океані не раз вступав у бій з португальцями, громив їх факторії. У 1552 році турецька ескадра відняла у португальців сильну фортецю Маскат, але в 1553 році турки були ними розбиті в Ормузькій протоці, а в 1554 році - у Маската.

Дві нові війни з Австрією наприкінці правління Сулеймана (1551 -1562 і 1566-1568 рр..) не привели до скільки-небудь значних змін карти. У серпні 1551 турецький флот опанував Тріполі, невдовзі вся Тріполітанія (сучасна Лівія) підкорилася Сулейману. У 1553 році турки вторглися в Марокко, намагаючись відновити на престолі повалити династію Ваттасідов і таким чином затвердити свій вплив у цій країні, однак тут зазнали невдачі. Похід турків до Судану (1555-1557 рр..) Призвів до його підпорядкування Османам; в 1557 році турки захопили Массауа, головний порт Ефіопії, а до 1559 року завоювали Еритрею і повністю взяли під контроль Червоне море. Таким чином, до кінця свого правління султан Сулейман I, який ще в 1538 році прийняв також і титул халіфа, правил найбільшою і найсильнішою імперією в історії мусульманського світу.

У 1565 році величезний турецький флот атакував Мальту, проте лицарі-іоаннітів, які переселилися на цей острів з Родосу, відбили всі штурми. У 1566 році Сулейман помер під час чергового походу в Угорщину - при облозі фортеці Сігетвар.

Похований у мавзолеї на кладовищі мечеті Сулейманіє разом зі своєю коханою дружиною Роксоланою.

Ілюстрації

Сайт: Википедия