Тамерлан: биография

У 1398 було розпочато похід на Індію, по дорозі були переможені горяни Кафірістана. У грудні Тимур під стінами Делі розбив військо індійського султана (династія Тоглукідов) і без опору зайняв місто, що через кілька днів було розграбовано військом. У 1399 Тимур дійшов до берегів Гангу, по дорозі назад взяв ще кілька міст і фортець і повернувся в Самарканд із величезною здобиччю, але не розширивши своїх володінь.

П'ятирічний похід

Під час « п'ятирічного »походу Тимур в 1392 завоював прикаспійські області, у 1393 - західну Персію й Багдад; син Тимура, Омар-шейх, був призначений правителем Фарсу, Міран-шах - правителем Закавказзя. Навала Тохтамиша на Закавказзя викликала похід Тімура на Південну Росію (1395 рік); Тимур розбив Тохтамиша на Тереку, переслідував його до меж Московського царства. Там він вторгся в Рязанські землі, розорив Єлець, склавши загрозу Москві. Почавши наступ на Москву, він несподівано повернув назад і вийшов за межі Московії в той самий день, коли москвичі зустрічали образ Володимирської ікони Пресвятої Богородиці, принесений з Володимира (з цього дня ікона шанується як покровителька Москви). Потім Тимур розграбував торговельні міста Азов і Кафу, спалив Сарай-Бату і Астрахань, але серйозне завоювання Золотої Орди не було метою Тамерлана, і тому Кавказький хребет залишився північною межею володінь Тимура. У 1396 році він повернувся до Самарканду і в 1397 році призначив свого молодшого сина Шахруха правителем Хорасана, Сеістана і Мазандерана.

Семирічний похід

«Семирічний» похід спочатку був викликаний божевіллям Міраншаха й безладдям в довіреній йому області. Тимур скинув свого сина й розбив вторглись в його володіння ворогів. У 1400 році почалася війна з османським султаном Баязетом, що захопив місто Арзинджан, де правил васал Тимура, і з єгипетським султаном Фараджев, попередник якого, Баркук, ще в 1393 р. велів убити посла Тимура. У 1400 році Тимур взяв Сивас у Малій Азії й Халеб (Алеппо) в Сирії (що належав єгипетському султанові), в 1401 р. - Дамаск. Баязет був розбитий і взятий у полон у знаменитій битві при Анкарі (1402 рік). Тимур розграбував всі міста Малої Азії, навіть Смірну (що належала іоаннітським лицарям). Західна частина Малої Азії в 1403 була повернута синам Баязета, у східній були відновлені позбавленим влади Баязетом дрібні династії. У Багдаді (де Тимур відновив свою владу (1401 рік), причому загинуло до 90 000 жителів) був призначений правителем син Міраншаха, Абу-Бекр. У 1404 році Тимур повернувся до Самарканду і тоді ж почав похід на Китай, до якого почав готуватися ще в 1398 році. У той рік ним була побудована фортеця на кордоні нинішньої Сир-Дар'їнської області й Семиріччя; тепер було побудовано ще одне укріплення, за 10 днів шляху далі на схід, імовірно біля Іссик-Куля.

Смерть

Помер під час походу на Китай. Після завершення семирічної війни, у ході якої був розгромлений Баязид I, Тимур почав підготовку до Китайської кампанії, яку він давно планував через домагань Китаю на землі Мавераннахра і Туркестану. Він зібрав велику двохсоттисячну армію, разом з якою висунувся в похід 27 листопада 1404. У січні 1405 року він прибув до міста Отрар (руїни його - недалеко від впадіння Арись в Сир-Дар'ю), де занедужав і помер (за словами істориків - 18 лютого, по надгробному пам'ятнику Тимура - 15-го). Тіло забальзамували, поклали в труну з чорного дерева, оббитий срібною парчею, і відвезли в Самарканд. Тамерлан був похований в мавзолеї Гур Емір, в ту пору ще незавершеному.