Про знаменитості
Володимир Пилипович Трибуц: біографія
-
радянський військовий діяч, адмірал
Біографія
У 1918 добровільно вступив до лав ВМС. Після Громадянської війни закінчив Вище військово-морське училище і Військово-морську академію, служив на Балтійському флоті на лінкорі «Марат» і есмінці «Яків Свердлов». З лютого 1938 - начальник штабу Балтійського флоту. У квітні 1939 року був призначений командувачем флоту.
У перший період Великої Вітчизняної війни успішно керував діями сил флоту, який сприяв сухопутним військам на приморських напрямках, в обороні Талліна, Ханко, Моонзундского архіпелагу (1941), порушував комунікації противника в Балтійському морі. Організував та очолив перехід в серпні 1941 року сил флоту з Талліна до Кронштадта і Ленінград в складній мінної обстановці й за часів панування противника в повітрі.
Брав активну участь в організації та здійсненні оборони Ленінграда, на всіх її етапах (1941 -1943): вміло взаємодіяв з сухопутними військами в операціях, що проводилися Червоною Армією; використовував підводні сили флоту для порушення комунікацій ворога в Балтійському морі і для боротьби з важкої і надважкої артилерією противника, обстрілювала місто. На флоті з його ініціативи були створені групи морської артилерії, які спільно з артилерією Ленінградського фронту, наносили потужні удари у і знищували найбільш активні ворожі батареї. У 1943-1944 роках брав участь у розробці та проведенні операцій з прориву блокади і розгрому противника в районі Ленінграда, а також у Виборзькій, Свірсько-Петрозаводської наступальних операціях, в ході яких сприяв військам Ленінградського, і Карельського фронтів, вогнем кораблів і берегової артилерії, висадкою морських тактичних десантів, діями морської авіації.
Надалі керував силами флоту в десантної операції з оволодіння островами Моонзундского архіпелагу, з надання сприяння приморським флангах у наступальних операціях у Прибалтиці, Східній Пруссії та Східної Померанії. З березня 1946 до травня 1947 року командував 8-м ВМФ (СБФ).
У 1947-1948 - заступник головнокомандувача військами Далекого Сходу з військово-морським силам.
Після виходу у відставку (1961) керував сектором Всесоюзного інституту наукової та технічної інформації (ВІНІТІ). Доктор історичних наук (1970).
Нагороди
- Орден Жовтневої Революції,
- 2 ордени Ушакова I ступеня
- Орден Нахімова I ступеня
- Орден Червоної Зірки
- Медалі
- 4 ордени Червоного Прапора
- 2 ордени Леніна
- Орден «Легіон Пошани» ступеня командора, США
- Орден «Хрест Грюнвальда» I ступеня, Польща
