Наши проекты:

Про знаменитості

Герман Васильович Троїцький: біографія


Герман Васильович Троїцький біографія, фото, розповіді - радянський біохімік, доктор біологічних наук, кандидат медичних наук, професор, заслужений діяч науки України, лауреат премії імені А
-

радянський біохімік, доктор біологічних наук, кандидат медичних наук, професор, заслужений діяч науки України, лауреат премії імені А

Біографія

Народився 19 листопада 1913 року в Казані в сім'ї адвоката. У 1921-31 роках навчався в середній школі, на початку в Симбірську, а потім у Ставрополі. У 1932 році вступив на лікувальний факультет Ростовського медичного інституту, який закінчив у 1937 році. Вже в студентські роки Г. В. Троїцький почав займатися науковою діяльністю.

Після закінчення інституту Г. В. Троїцький продовжив дослідження в Ростові-на-Дону в науково-дослідних інститутах, в тому числі в Ростовському протичумному інституті . У 1940 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. Майже з самого початку Великої Вітчизняної війни Г. В. Троїцький перебував у діючій армії (у санепідподразделеніях), мав бойові нагороди, пройшов шлях від Сталінграда до Берліна. Після звільнення в запас у 1947 році в званні майора медичної служби він влаштувався в Москві в НДІ дерматовенерології, де продовжив свої наукові дослідження.

У 1951 році захистив докторську дисертацію, присвячену біохімії вітаміну А. У цьому ж році за запрошення ректора Кримського медичного інституту С. І. Георгієвського перевівся до Криму, де з 1951 по 1988 рік очолював кафедру біологічної хімії, а з 1988 по 1992 рік працював на кафедрі на посаді професора.

Помер Г. В. Троїцький у Сімферополі 17 жовтня 1992 року.

Наукова діяльність

Найбільш видатні наукові дослідження Г. В. Троїцького були виконані в період його роботи в Кримському медичному інституті. Він кардинально змінив кафедральну тематику наукових досліджень, зайнявшись вивченням білків сироватки крові людини в нормі і при патології. Завдяки його наукової та організаторської діяльності в Криму була створена біохімічна школа, загальний напрямок досліджень якої можна позначити як «патологічна анатомія білка». Значний внесок був внесений у створення і удосконалення дослідницької апаратури: прилади, виготовлені на кафедрі під керівництвом Г. В. Троїцького були оригінальними по конструкції і часто єдиними в Радянському Союзі, а іноді й у Європі.

Зокрема, під керівництвом Г. В. Троїцького був вдосконалений електрофоретичний апарат Арне Тізеліус, було розроблено більше 10 різних модифікацій апаратів для електрофорезу на папері. Пізніше, коли в якості середовища для електрофорезу стали використовувати гель агар-агару, на кафедрі був розроблений простий метод виділення низькомолекулярного компонента агару - агарози, і сконструйовані прилади для роботи на агаровому і агарозном гелях. Досвід роботи кафедри узагальнено у монографії Г. В. Троїцького «Електрофорез білків», виданої в Харкові в 1962 році.

Для вивчення просторової структури білка на кафедрі використовувався метод дисперсії оптичного обертання. Для цього Г. В. Троїцьким, І. Ф. Кірюхіна, Г. В. Кобозєва і О. Г. Косіков був сконструйований перший у Європі спектрополяриметр, вдосконалений І. В. Генераловим і В. П. Зав'яловим. На підставі даних, отриманих з використанням методу спектрополяриметр, Г. В. Троїцький вперше в світі висловив думку про те, що поряд з ?-спіралями основу періодичної частини більшості глобулярних білків складають ?-складки. Перші результати досліджень на цю тему були опубліковані в журналі «Біофізика» у 1965 році; в даний час широка поширеність бета-структур у глобулярних білках є загальновизнаним фактом.

З 1969 року під керівництвом Г. В. Троїцького на кафедрі розроблявся принципово новий варіант методу ізоелектричного фокусування білків - з використанням борат-Поліольний буферних систем; в даний час цей метод широко застосовується в багатьох лабораторіях світу. Цей же метод використовувався в космічному експерименті за програмою «Таврія» для розділення білків і одержання особливо чистих препаратів в умовах невагомості (експерименти в космосі було започатковано на станції «Салют-7» космонавтами А. Н. Березовим і В. В. Лебедєвим, а потім продовжені на борту орбітального комплексу "Салют-7» - «Союз Т-5» - «Союз Т-7» космонавтами А. А. Серебровим і С. Є. Савицькою в 1982 р.). Результати досліджень були представлені академіком В. А. Енгельгардтом для публікації в «Доповідях АН СРСР» у 1974 р., а пізніше опубліковані в міжнародному журналі «Biochimica et Biophysica Acta» та узагальнені у монографії Г. В. Троїцького та Г. Ю. Ажіцкого «ізоелектричного фокусування білків в самоорганізованих і штучних рН градієнтах», виданої в 1984 році.

Комментарии