Наши проекты:

Про знаменитості

Джиммі Уайт: биография


У сезоні 1998/99 Уайт здобув перемогу на запрошенні турнірі Pontins Professional, знову став другим у Прем'єр-лізі і кваліфікувався на чемпіонат світу, але програш у першому ж раунді Алану Макманус знову прирік Джиммі на проходження кваліфікації. При віці під сорок йому фізично було важче справлятися з численними навантаженнями і тренуваннями, і думати про тих суперударів, які Уайт з легкістю робив у вісімдесятих, практично не доводилося. Але Джіммі намагався підтримувати свою ігрову форму, і він все-таки добився свого на British Open 2000. Вперше за шість років Уайт вийшов у фінал рейтингового турніру. І нехай його переміг Пітер Ебдон, 9:6, саме по собі це досягнення було дуже і дуже хорошим. Гра англійця поступово поліпшувалася, і незабаром Джиммі з'явився в 1/2-й на Гран-прі, а також допоміг перемогти своєї збірної на Nations Cup (у складі англійської команди). Уайт не зумів пробитися на першість світу, але незважаючи на це він за підсумками двох сезонів став одинадцятим.

Результати сезону 2001/02, виключаючи чемпіонат світу, цілком задовольнили очікування Джиммі. З двома чвертьфіналі він заслужено піднявся ще на одну сходинку в рейтингу; крім того, Джиммі потрапив у півфінал престижного турніру Мастерс і, таким чином, підвищив кількість зароблених призових до ? 4 мільйонів.

Чемпіонат світу на цей раз видався незвичайним: у першому матчі Джиммі Уайт розправився з валлійцем Домініком Дейлі, 10:2. Так, тут все було без питань. Але який же несподіванкою стало те, що наступного ж раунді Меттью Стівенс разргоміл самого Джиммі з рахунком 13:3, не залишивши того ні єдиного шансу. Цей програш напевно надовго запам'ятався не тільки Уайту, але і його суперникові.

Наступний сезон став повним розчаруванням для вболівальників Уайта. Він не тільки не вийшов ні в один фінал, а й примудрився побити свій недавній «досягнення». На цей раз Джиммі програв у дебютних матчах шість разів поспіль. Через це Уайт знову поставив під загрозу своє місце в шістнадцяти найсильніших і все ж, завдяки результатам попереднього сезону, він залишився в топі принаймні на наступний рік. До сезону 2003/04 Джиммі готувався дуже старанно, і ці зусилля не були марними. Перші два змагання він провів уже як зазвичай, вибувши на ранніх стадіях. Але яким було продовження - на чемпіонаті Британії Уайт здійснив справжній ривок, дійшовши до 1/2-й фіналу. Йому було цілком під силу потрапити і до фіналу, проте Джиммі просто не зумів дотиснути Меттью Стівенса і в підсумку поступився, 7:9. Далі на знову заснованому European Open Уайт, показавши чудовий снукер, вийшов вже і до фіналу, але там з якоїсь причини здувся і програв маловідомому Стівену Магуайр, 3:9. Однак це було ще не все. Рівно через один турнір Джиммі вдруге за сезон дійшов до фіналу, і цього разу англієць не упустив свого шансу, перемігши Пола Хантера з рахунком 9:7. Після цих успіхів Уайт піднявся на одинадцяту сходинку в світовому табелі про ранги, найвищу за десять років.