Володимир Васильович Устінов: біографія

Біографія

Народився в сім'ї прокурорського працівника.

1968-1972 - токар на Корєновському цукровому заводі (Краснодарський край).

1972-1974 - служба в армії.

1978 - закінчив Харківський юридичний інститут.

1978-1983 - стажер, помічник, старший помічник прокурора Кореновского району Краснодарського краю.

З 1983 - заступник прокурора Дінського району, потім прокурор Гулькевицького району Краснодарського краю.

З 1985 - прокурор Хостінского району Сочі, з 1992 - прокурор Сочі.

З 1994 - перший заступник прокурора Краснодарського краю.

15 жовтня 1997 - призначений заступником генерального прокурора РФ.

червня 1998 - квітень 1999 - начальник головного управління Генпрокуратури з нагляду за виконанням законів по федеральній безпеки і міжнаціональних відносин на Північному Кавказі, голова координаційної ради правоохоронних органів суб'єктів Північно-Кавказького регіону.

6 квітня 1999 - переведений до Москви.

29 липня 1999 - призначений в. о. генерального прокурора РФ.

17 травня 2000 - затверджено на посаді Радою федерації. 13 квітня 2005 повторно затверджений на посади за поданням президента Путіна.

За Володимира Устинова Генпрокуратура зіграла виняткову роль у перерозподілі власності. Першим у липні 2000 року Росію покинув Володимир Гусинський. Тоді ж активізувалося слідство відносно Бориса Березовського, і в жовтні 2000 року він виїхав до Великобританії. У червні 2003 з порушення кримінальної справи за фактом незаконної приватизації ВАТ «Апатит» Генеральна прокуратура почала наступ на нафтову компанію ЮКОС. 2 липня 2003 був затриманий керівник МФО МЕНАТЕП Платон Лебедєв, 25 жовтня - голова правління ЮКОСа Михайло Ходорковський. У 2005 році обидва були засуджені. Співвласникам ЮКОС Леоніда Невзліна, Володимиру Дубову та Михайлу Брудно вдалося покинути країну. ЮКОСу були пред'явлені колосальні податкові претензії, що призвело до втрати основного нафтовидобувного активу, банкрутства й запровадження зовнішнього спостереження. Діяльність генпрокуратури, підтримана Володимиром Путіним, змусила інших великих бізнесменів стати лояльними до держави.

23 серпня 2000 - Устинов очолив розслідування загибелі підводного човна «Курськ». Пізніше він випустив книгу «Правда про" Курську "».

2001 - Устинов надав успішне протидію тодішньому заступнику керівника адміністрації президента РФ Дмитру Козаку, який запропонував позбавити прокуратуру слідчих функцій, залишивши їй тільки наглядові функції.

15 листопада 2001 - особисто очолив групу державних обвинувачів у процесі над чеченським польовим командиром Салманом Радуєва. 25 грудня Радуєв був засуджений до довічного ув'язнення і вже через рік помер у колонії.

2005 - Генеральна прокуратура змогла домогтися видачі з швейцарської в'язниці колишнього керівника Мінатому Євгена Адамова, перешкодивши таким чином його передачі американському правосуддю і потенційному розголошенню російських ядерних секретів. У той же час західні держави неодноразово відмовлялися екстрадувати до Росії учасників гучних кримінальних справ - Бориса Березовського (Великобританія у вересні 2003 року і Латвія в лютому та вересні 2005 року), Володимира Гусинського (Іспанія в квітні 2001 року і Греція в жовтні 2003 року), співвласників ЮКОСу (Ізраїль і Великобританія), високопоставлених представників Чеченської Республіки Ічкерія Ахмеда Закаєва (Великобританія) і Ільяса Ахмадова (США).

Комментарии