Даг Яльмар Агне Карл Хаммаршельд: биография

У 1955 році позиції Хаммаршельда в якості Генерального секретаря ООН, а також і всієї Організації Об'єднаних Націй як значною і при цьому незалежної сили істотно зміцнилися. Це було пов'язано в першу чергу з успіхом переговорів про звільнення 15 американських льотчиків, що потрапили в полон китайський під час Корейської війни. Формально ці льотчики перебували під командуванням ООН, тому після того, як в листопаді 1954 року з'явилася інформація про те, що частина льотчиків за шпигунство засуджені до тривалих термінів ув'язнення, пішли різкі заяви американської адміністрації; президент США Дуайт Ейзенхауер поклав відповідальність за долю льотчиків на ООН . Переговори з Чжоу Еньлаєм, керівником Китайської Народної Республіки вів особисто Хаммаршельд, який прибув до Пекіна в січні 1955 року. Завдання було тим складніша, що КНР в той час не була членом ООН, а місце Китаю в Раді Безпеки займав Тайвань. Зусилля Хаммаршельда привели до того, що в травні були звільнені четверо льотчиків, а на початку серпня - залишилися 11 осіб. Ці події широко висвітлювалися в засобах масової інформації і сприяли підняттю престижу ООН.

У жовтні 1956 року, після націоналізації Єгиптом Суецького каналу, виник новий міжнародний криза, пов'язана з бажанням ряду держав утримати канал під своїм контролем (в історіографії ці події отримали назву Суецький криза, чи Друга арабо-ізраїльська війна). 22 жовтня 1956 між Францією, Великобританією і Ізраїлем було укладено таємний союз (так звані «Севрський угоди»), згідно з яким Ізраїль повинен був почати військові дії проти Єгипту; планувалося, що потім Франція і Великобританія вимагають виведення військ як Ізраїлю, так і Єгипту з території Суецького каналу, після чого контроль над цією територією перейде до англо-французьким військовим силам, Ізраїль ж після закінчення війни анексує весь Синай або, принаймні, його східну третину по лінії Ель-Ариш - Шарм-еш-Шейх. 29 жовтня 1956 ізраїльські війська вторглися в Єгипет, однак плани Франції і Великобританії з різних причин не були реалізовані. Рада Безпеки ООН так не зміг прийняти жодної резолюції - ні запропонованої США, ні запропонованої пізніше Радянським Союзом: в обох випадках Франція і Великобританія накладали на резолюцію вето. У цій ситуації Генеральна Асамблея доручила Хаммаршельда створити спеціальні миротворчі сили ООН - Надзвичайні збройні сили Організації Об'єднаних Націй, - і забезпечити їх перекидання і розміщення в зоні конфлікту. Одночасно перед Хаммаршельда стояло завдання переконати керівництво Єгипту дозволити розміщення цих військ на своїй території. Обидва завдання були успішно вирішені; вже 6 листопада 1956 набула чинності угода про перемир'я, а 15 листопада в зоні каналу були розміщені перші підрозділи сил ООН. Ця операція стала першою миротворчою операцією ООН і послужила моделлю для численних миротворчих операцій в майбутньому.

З 1953 по 1957 рік помічником, а потім заступником Хаммаршельда був радянський дипломат Ілля Семенович Чернишов (1912-1962).

У вересні 1957 року Хаммаршельд був одноголосно призначений на посаду Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй ще на один п'ятирічний термін.

Наприкінці п'ятдесятих років тривали різні дії ООН з підтримання миру на Близькому Сході, в реалізації яких Хаммаршельд брав участі; серед них можна виділити створення Групи Організації Об'єднаних Націй із спостереження в Лівані (ЮНОГІЛ, група діяла з червня по грудень 1958 року, її метою було недопущення незаконного переміщення осіб та зброї через ліванську кордон) і установу в тому ж 1958 канцелярії спеціального представника Генерального секретаря в Йорданії.