Хаммурапі: биография

Війна з Ларсою

Перемогою над цими ворогами, як він сам вважав, Хаммурапі затвердив підставу царства Шумера і Аккада, вперше оголосивши своє Вавілонське царство об'єднанням всієї Нижньої Месопотамії. Це було рівнозначно визнанню влади Рим-Сіна незаконною. Забезпечивши собі фланги з боку Тигра і гір, Хаммурапі в союзі з царем Марі Зімрі-Лімом рушив проти старого Рим-Сіна і в 1764 році до н.е. зайняв Ніппур, а на наступне літо підійшов до стін Ларс. З кінця місяця Елул (серпень - вересень) 1763 до н.е. почалася облога Ларс. Скільки часу протрималися обложені, точно невідомо, але у всякому разі документи стали датуватися за часом правління Хаммурапі в Куталлу не пізніше ніж з нісана (березень-квітень), а в Ларсі не пізніше ніж з сивана (травень-червень)1762 до н. е... Треба зауважити, що з Елул1763 до н. е..по нісан1762 до н. е..з цих міст взагалі не дійшло документів. Яким чином було покінчено з Рим-Сином, невідомо. Хаммурапі успадкував від Рим-Сіна титул«Батька амореїв». Замість колишнього правителя був посаджений Син-иддин, можливо, нащадок поваленого Кудурмабугом династії, але вже тільки як намісник вавілонського царя. До нас дійшла цікава листування Хаммурапі з ним, в якій порушені найрізноманітніші боку державного управління. У Ларсі Хаммурапі відновив зіккурат і храм Шамаша Е-Баббар, побудовані там ще Нарам-Сином.

Походи Хаммурапі під кінець царювання

На 32-му році (бл.1762 до н. е..) Хаммурапі знову зіткнувся з Ешнунни та її союзниками гірські племенами (текст називає все тих же субареев і Гутієв). Хаммурапі зайняв місто Манкісум на Тигру і закріпився уздовж берега цієї річки між гирлами діяль та Адема. У1762 до н. е..(33 рік правління Хаммурапі) він встиг завоювати по черзі, і Малгіум разом з деякими хуррітскім поселеннями за Тигром, і царство Марі, колишнього свого вірного союзника Зімрі-Ліма. Два роки потому, на 35-му році (бл.1759 до н. Е..) Хаммурапі віддав наказ зірвати стіни, як Малгіума, так і Марі; Зімрі-Лім, мабуть, був страчений. В умовах оточення цих міст кочовими племенами знесення їхніх стін був рівносильний знищення самих міст. Хоча Хаммурапі і стверджував згодом, що«вкрив людей Малгіума під час лиха і затвердив в багатстві їх оселі»та«помилував людей Марі», проте місто Малгіум вже більше ніколи не відроджувався , а місто Марі втратив своє значення.

На 37-му році (бл.1757 до н. е..) Хаммурапі розгромив сутіев, субареев і горців Загроса (згадуються поселення Турукку і Какму). Можливо, що в цю кампанію він підкорив і Асирії, про що мовчать датіровочние формули, але згадує його стела з законами, там Хаммурапі каже, що він розпоряджався в Ашшур («Повернув в Ашшур його милостивого ламассу (зберігача)») і в Ніневії («в храмі Емішміш дав засяяти імені Інанни»), тобто в основних центрах Ассирії. Також в одному зі своїх листів Хаммурапі згадує про своє гарнізоні в Ассирії. Похід1757 до н. е..показав, що Хаммурапі не має наміру продовжувати з сином Шамши-Адада Ишме-Даганом відносини випливають з укладеного ним самим у свій час договору про «братерство» з Шамши-Адад. На 38-му році правління (бл.1756 до н. Е..) Хаммурапі розгромив і, мабуть, в кінці кінців підкорив Ешнунну. Таким чином, в результаті цих завоювань під його владою опинилася вся Месопотамія.