Максиміліан Хелл: біографія

Біографія

Був третім сином від другого шлюбу батька, Матіаса Корнеліуса Хелла, мав в цілому 21 братів і сестер. У 1738 вступив в Орден єзуїтів. Вивчав філософію і математику у Відні (1740-1743), потім там же (1745-147) - теологію, в 1751 став священиком. В 1755 був призначений директором Віденської обсерваторії, опублікувавEphemerides astronomicae ad meridianum Vindobonensem(Астрономічні ефемериди для меридіана Відня).

У 1761 спостерігав проходження Венери по диску Сонця в Норвегії (яка на той час була частиною Данії), в місті Варде (70 ° 23 'північної широти). Для спостереження проходження Венери 1769 Хелл разом зі своїм помічником Я. Сахнович знову організував експедицію в Варде, яка тривала більше двох років. Він покинув Відень 28 квітня 1768 і повернувся лише 12 серпня 1770. В експедиціях Хелл не обмежувався тільки астрономічними завданнями, паралельно він вів вивчення історії, етнографії, географії, метеорології. Найбільш цінним результатом двох його полярних експедицій були спостереження проходження Венери, опубліковані в 1770 в Копенгагене.Солнечний паралакс за даними Хелла мав значення 8,70 ", в той час як інші автори отримували значення, які полягали в межах від 8,55 до 8,86 ". У 1780-х роках запропонував ввести три нові сузір'я - Лютня Георга і два Телескопа Гершеля - Великий і Малий. Ці назви не були прийняті астрономічним співтовариством і швидко зникли з карт зоряного неба. Крім астрономії, займався магнитотерапией, пробував лікувати пацієнтів за допомогою сталевих магнітів, яким надавалася форма, відповідна ділянок організму, які потребують лікування. Описав численні випадки успішного лікування у своєму трактатіIntroductio ad utilem usum Magnetis ex chalybe, опублікованому в 1762. Робота Хелла з магнітами вплинула на одного з його молодших академічних колег - Ф. Месмера. Був обраний іноземним членом Шведської королівської академії наук (1771).

На його честь названо кратер на Місяці.

Публікації

• Elementa Algebrae Authore R. P. Maximiliano Hell e S. J. Posnaniae, typis S. J. 1760.
• Introductio ad utilem usum Magnetis ex chalybe. Viennae, 1762.
• Elementa Algebrae Joannis Crivelli magis illustrata et novis demonstrationibus et problematibus aucta. Vindobonae, 1745. (Book of Joannis Crivelli, updated by Maximilian Hell)
• Adiumentum Memoriae manuale chronologico-genealogico-historicum. M?nchen, 1750 ?s Ingolstadt, 1763.
• Compendia varia praxesque operationum arithmeticarum, itemque regulae aureae simplicis compositae etc. cumprimis ad usus mercatorum et civiles applicatae. Claudiopoli, 1755.
• Methodus astronomica sine usu Quadrantis vel Sectoris aut alterius cuiusvis instrumenti in gradus circuli divisi ... elevationem cujusvis in continente siti loci accuratissime determinandi. Wien, 1775.
• Sacharum praeservativum adversus scorbutum cum Epistola D. Alberitz Med. Doctoris. (?)
• Observatio transitus Veneris ante discum Solis die 3. Junii anno 1769. Wardo?husii etc. Hafniae, 1770.
• Kurzer Unterricht der Oster-Feyer f?r den ungelehrten, gemeinen Mann, samt der gr?ndlichen Wiederlegung einer Schrift, welche Herr Christoph Sigismund Schumacher, Calender-Schreiber in Dresden unter den Innschrift: Untersuchung der Oster- Feyer von anno 1700 bis 2500 verfasst u. anno 1760 in Druck gegeben hat. Wien, 1760.
• Max Hell's Schreiben ?ber die alhier in Wien entdeckte Magnetenkur, an einen seiner Freunde. Wien, 1775.
• Exercitationum mathematicarum partes tres, una cum Exercitationibus arithmeticis et regula Rabbatae, Anatocismi et iuris civilis de quarta Falcidia. Viennae, 1759.
• Tabulae Solares ad Meridianum Parisianum, quas novissimis suis observationibus deduxit vir celeberrimus Nicolaus Ludovicus de Caille ... Cum supplemento reliquarum tabularum solarium, quas supputavit Maximilianus Hell Astronomus Caesareo-Regius. Editio post primam Parisianam anni 1758 altera et auctior. Vindobonae, 1763.
• Transitus Veneris ante discum Solis anni 1761. die Astron. 5. Junii calculis definitus et methodo observandi illustratus a Max. Hell S. J. Vindobonae, ?.n.
• Elementa mathematica naturali philosophiae ancillantia ad praefixam in scholis normam concinnata. I. Elementa Arithmeticae numericae et litteralis seu Algebrae. Claudiopoli, 1755.
• Unpartheiischer Bericht der alhier gemachten Entdeckungen der k?nstlichen Stahlmagneten in verschiedenen Nervenkrankheiten. Wien, 1775.
• Tabulae lunares ad meridianum Parisianum, quas supputavit vir Cl. Tobias Mayer. - Cum supplemento reliquarum tabularum Lunarium D. Cassini, de la Lande et P. Hell. B?cs, 1763.
• Exercitationum mathematicarum partes tres. Vindobonae, 1755.
• Von der wahren Gr?sse, die der Durchmesser des vollen Mondes zu haben scheint, wenn man mit freyem Auge ansieht. (Beytr?ge zu den verschiedenen Wissenschaften, 1775.)
• Dissertatio complectens calculos accuratissimos transitus Veneris per discum Solis in tertiam Iuni 1769. praedicti, methodosque varias observationem hanc instituendi. Viennae, 1760.
• Monumenta aere perenniora inter astra ponenda etc. Wien, 1789.
• Dissertatio de parallaxi Solis ex Observationibus Transitus Veneris 1769. Viennae, 1772.
• Ephemerides astronomicae ad meridianum Vindobonensem. Vindobonae 1756-1793.
• Erkl?rung ?ber das zweite Schreiben Herrn D. Mesmers die Magnetenkur betreffend an das Publikum. Wien, 1775.
• Tabula geographica Ungariae veteris ex historia Anonymi Belae regi notarii. Pestini, 1801.
• Observationes astronomicae ab anno 1717. ad annum 1752. a patribus Soc. Jesu K?gler etc. Pekini factae et a P. Augustino Hallerstein S. J. Tribunalis mathematici Praeside 1772 collectae, ac in Europam missae. Ad fidem autographi Manuscripti edidit P. Hell. Viennae, 1768.
• Dissertatio de satellite Veneris a pluribus Astronomis viso, illusione optica. Viennae, 1765.
• Tabulae planetarum Saturni, Jovis, Martis, Veneris et Mercurii ad Meridianum Parisianum, quas supputavit vir cel. D. Ioannes Cassini ... correctis typi erroribus et adiectis tabulis perturbationum, aberrationum et nutationum D. de la Lande, D. Euleri, D. Mayer cum earumdem praeceptis concinnatis a P. Max. Hell. Viennae, 1763.
• Elogium Rustici Tyrolensis Petri Anich Oberperfuessensis coloni, tornatoris etc. Viennae, 1766.

Комментарии

Сайт: Википедия