Фредерік Маршман Бейлі: биография

Місія в Ташкенті

Англійська місія, очолювана Ф. Бейлі, прибула в Ташкент через Кашгар і Ферганську долину (Ош і Андижан) 10 серпня 1918 року. До складу місії крім полковника Ф. М. Бейлі входив також капітан Л. В. С. Блекер, а такжех чотири службовців індуса. Бейлі і блекери не мали офіційних дипломатичних документів, що підтверджують офіційний діпломатічскій характер місії. Через кілька днів після їх приїзду в Ташкент прибув сер Джордж Маккартні (англ.George Macartney (British consul)), колишній британський консул в Кашгарі, якого на цій посаді змінив Ейтертон. Дж. Маккартні планував повернутися до Англії через Росію, однак пізніше, переконавшись у нереальності такого маршруту на той момент, повернувся незабаром в Кашгар. Сер Джордж Маккартні відрекомендував Бейлі і блекери комісаріату закордонних справ Туркестанської республіки як дипломатичних представників англо-індійського уряду. Для отримання підтвердження їх дипломатичних повноважень народний комісаріат закордонних справ Туркестанської республіки запитував підтвердження радіотелеграфом у індійського уряду. Проте, не дивлячись на отримання таких підтверджень, повний дипломатичний статус англійської місії так і не був визнаний Туркестанським урядом, хоча деякий час Бейлі і Блекер приймалися в якості офіційних дипломатичних осіб.

У момент прибуття англійської місії в Ташкент відбулися перші сутички англійських військ, під командуванням генерала У. Маллесона з Червоною армією під Ашхабадом на так званому Закаспійському фронті, де англійці підтримали уряд, очолюваний меншовиками. Це значно ускладнило становище англійської місії в Ташкенті. Також один з працівників відділення Російсько-азіатського банку в Кашгарі у своїх листах, адресованих голові ЦВК Туркестану, лівому есери Успенському, писав про авантюристських характері англійської місії і дружбі Бейлі з антибільшовицьких налаштованими російськими службовцями цього банку. У сформованих обставинах Бейлі і Блейкер в Ташкенті доводилося стверджувати, що все, що відбувається на Закаспійському фронті за участю англійських військ - якесь непорозуміння, і продовжувати вести переговори з радянським урядом Туркестану.

Ташкентська «Наша газета» від 21 Серпень 1918 помістила інтерв'ю свого співробітника з полковником Бейлі, який прибув до Ташкента. За заявою полковника Бейлі:

n

n

... Місія прибула в Ташкент ... з метою ознайомитися зі станом справ в Республіці і розсіяти необгрунтовані чутки про існуючі нібито наміри Англії втрутитися через Афганістан у внутрішні справи Туркестанської республіки. Місія протестує проти цих чуток, вихідних, на її думку, з німецьких джерел ....

n

n

Бейлі також встановив дружні зв'язки з представниками антибільшовицького підпілля в Ташкенті. Зі свого боку радянські спецслужби вважали, що справжньою метою та намірами місії була підготовка та організація збройного повстання в Туркестані проти радянської влади, постачання повстанських загонів грошима і зброєю з найближчих до Туркестану англійських баз (Мешеде, Кашгар, Афганістан).

28 вересня 1918 сер Джордж Маккарні і другий член англійської місії підлеглий Бейлі Блйекер відбули з Ташкента тому в Кашгар. У Ташкенті залишився Ф. Бейлі зі своїм слугою, індусом Хан-Назаром Іфтікором. Оскільки місія мала напівофіційний статус, а положення в цілому в Ташкенті загострювалося у зв'язку з діяльністю антибільшовицького підпілля, Бейлі отримав наказ також повернутися до Індії, але Туркестанського уряд став зволікати з видачею необхідних для повернення документів. У якийсь момент за рішенням ЧК Бейлі був підданий домашньому арешту і звинувачений у фінансуванні басмачского руху у Ферганській долині. Сам Бейлі це категорично відкидав, і потім за клопотанням комісаріату закордонних справ був звільнений з-під арешту, хоча за ним було встановлено стеження. Потім Туркестанським урядом був радіотелеграфом посланий запит до Москви на предмет дозволу на його арешт. За допомогою друзів з антибільшовицького підпілля Ф. Бейлі дізнався про отриманий з Москви наказі про його негайному арешті і, ретельно підготувавшись заздалегідь до цього моменту, він, переодягнувшись у форму австрійського військовополоненого, зник 1 листопада 1918 з поля зору радянських спецслужб.

Пізніше Бейлі вдалося на деякий час вибратися з Ташкента. Потім він повернувся до Ташкента і за допомогою знайомих зі спецслужб йому вдалося в Ташкенті влаштуватися на роботу в один з підрозділів ЧК під виглядом колишнього австро-угорського військовополоненого, який став комуністом за переконанням. У Ташкенті в ЧК у цей момент вважали, що сам Бейлі знаходиться в Бухарі і звідти керує антибільшовицьким підпіллям в Туркестані. З метою проведення контррозвідувальної операції проти антирадянських сил у Бухарі, а також і упіймання самого Бейлі у Бухарі він був як чекіста посланий до Бухари. Далі з Бухари Ф. Бейлі вдалося добратися в Мешхед до генерала У. Маллісону.

Пізніше за матеріалами своєї роботи в Середній Азії Ф. М. Бейлі написав книгу «Місія в Ташкент», яка була опублікована вперше у Великобританії в 1946 році.

Сайт: Википедия