Меїр Шамгар: биография

Двічі Шамгар був обраний ув'язненими «інспектором» (англ.supervisor) табору, на посаду якого входило уявлення вимог ув'язнених перед владою табору і координація зовнішніх зв'язків ув'язнених. Критичні моменти діяльності Шамгара на цій посаді випали на період після прийняття плану по розділу Палестини, коли британська влада все ще наполягали на продовженні ув'язнення активістів «Ецеля» і «Лехі», незважаючи на наближення закінчення їх мандату у Палестині.

Крім іншого, Шамгару вдалося передати представнику ТАСС в Африці послання від в'язнів, яке було оприлюднене радянським представником в ООН в докір Великобританії, і отримати від посередника ООН, графа Бернадота, лист, в якому визнавалося право ув'язнених повернутися до Палестини.

12 липня 1948 Шамгар і його товариші були повернуті в Тель-Авів, на цей момент вже в Державі Ізраїль, на борту британського корабля «Ocean Vigour».

Початок служби в Армії оборони Ізраїлю

Після повернення з Африки Шамгар поступив на службу в піхоту в Армії оборони Ізраїлю. У 1949 році йому було надано відпустку з метою закінчення навчання юриспруденції в рамках тимчасово відновлених «Уроків юриспруденції». Надалі Шамгар отримав і ліцензію на право заняття адвокатською діяльністю.

Після закінчення навчання в 1950 році Шамгар поступив на службу до Військової прокуратури. Він почав службу військовим обвинувачем у Південному військовому окрузі. Після цього Шамгар був призначений на посаду Заступника Головного військового обвинувача, далі інструктора в галузі військового права, а потім Глави департаменту юридичної консультації та законодавства Військової прокуратури. У період з 1953 по 1955 рік Шамгар, під керівництвом Головного військового прокурора Меїра Зоар, активно займався розробкою законопроекту Закону про військовий судочинстві (івр. ??? ?????? ?????), який був затверджений Кнесетом 21 червня 1955.

У 1954 році Шамгар пройшов общеармейскій курс командирів батальйонів (івр. ???? ??"???) і в 1955 році був призначений Заступником Головного військового прокурора. На цій посаді був також членом внутрішньої комісії на чолі з полковником запасу Аріелем Амі'адом з розслідування деталей « Справи Лавонія ». Також виступав в апеляційній комісії з адміністративним арештам, в тому числі у справі Мордехая Кейдар, співробітника військової розвідки, звинуваченого у вбивстві агента ізраїльської розвідки в Аргентині.

На посаді Головного військового прокурора

У 1961 році Шамгар був призначений на пост Головного військового прокурора, змінивши на посту полковника Меїра Зоар.

На цій посаді Шамгар проявив особливі організаторські здібності, провівши ревізію армійських наказів, опублікувавши збірник «Інструкції Головного військового прокурора », в якому обгрунтував систему нагляду за законністю здійснення дисциплінарного права в армії і т. д.. З ініціативи Шамгара армійська програма« академічного запасу »(івр. ????? ??????) відкрилася і для юристів, надаючи відстрочку від призову студентам готовим вступити на службу у Військову прокуратуру після закінчення навчання.

Шамгар був також членом комісії на чолі з генералом Ельадом Паладій, яка подала прем'єр-міністру Леві Ешкол рекомендацію про скасування військового режиму в арабських населених пунктах Ізраїлю, а також комісії, призначеної міністром юстиції, з питання скасування британського надзвичайного законодавства.

Однією з найбільш значних заслуг Шамгара на посаді Головного військового прокурора вважається проведена ним правова підготовка армії до можливої ??окупації Ізраїлем сусідніх територій. Шамгар особисто керував організацією дослідження права військової окупації, проведенням курсів на цю тему, підготовкою правової бази дій армії під час окупації, включаючи підготовку військових декретів і ордерів, формуванням схеми адміністративної організації Військової прокуратури в разі війни і подальшої окупації.