Андрій Віталійович Шевченко: біографія

Освіта

У 1993 році закінчив школу-гімназію № 117 м. Києва із золотою медаллю. У 1994 році закінчив коледж м. Аламіда (Каліфорнія, США). Закінчив з відзнакою Інститут журналістики Київського університету (укр.) рос., Магістр журналістики. У 1994-1996 роках навчався в Києво-Могилянській академії. У 2008 році - стипендіат Єльського університету, в 2009 році - стипендіат Стенфордського університету.

Журналістська кар'єра

1993-97 - кореспондент газет «Наш час», «Українські вісті» (Едмонтон, Канада), «Час / Time», «Наша Україна»

1995-97 - кореспондент телепрограми «Післямова» (укр. «Післямова», телеканали УТ-1, «Гравіс», «1 +1» )

1997-98 - кореспондент ТСН («Студія 1 +1»)

1998-99 - кореспондент телепрограми «Обличчя світу» (телеканал «Інтер»)

1999 - кореспондент радіо «Ukrainian Broadcasting Network» (Нью-Йорк)

1999-2003 - кореспондент радіо «Голос Америки»

1999-2002 - працював на «Новому каналі» - спочатку як спеціальний кореспондент, а потім як автор і ведучий програм «Репортер», «Тема тижня», «Тема дня», «Спецрепортер»

2003-2005 - шеф- редактор, ведучий 5-го каналу

2005 - віце-президент Національної телекомпанії України (з інформаційної політики)

Автор фільму «Обличчя протесту» (2003) про акції протесту «Україна без Кучми ». Володар премії «Телетріумф» в номінаціях «Кращий ведучий інформаційної програми», «Кращий документальний фільм», «Краща інформаційна програма».

Боротьба за професію

Після введення Адміністрацією Президента Кучми цензури та темників у вересні 2002 Андрій Шевченко звільнився з посади ведучого «Нового каналу» і став одним з ініціаторів хвилі журналістських протестів в Україну. Був членом журналістського страйкому, співзасновником і першим головою Київської незалежної медіа-профспілки.

У грудні 2002 року виступив на парламентських слуханнях щодо цензури, на яких продемонстрував темники.

На початку 2003 року став одним з ініціаторів утворення 5-го каналу - непідцензурної цілодобового інформаційного телеканалу. Шевченко став шеф-редактором новоствореного каналу, створив його інформаційну службу, разом із Романом Скрипіним вів авторську програму «Час». Автор слогану «Канал чесних новин».

У 2002-2003 роках Шевченко був секретарем громадської ради з питань свободи слова та інформації при профільному парламентському комітеті.

У 2002 році став співзасновником Фонду медіа-ініціатив. З 2003 року - член правління «Інтерньюз-України».

Після Помаранчевої революції став одним з ініціаторів створення в Україні громадського телебачення. З квітня по жовтень 2005 року працював віце-президентом Національної телекомпанії України. Представив концепцію створення суспільного телебачення, впровадив основи редакційної політики НТКУ. Подав у відставку після фактичної відмови Президента Ющенка реформувати державне телебачення у суспільне.

Співзасновник і президент Центру суспільних медіа (з 2005 року).

За громадську діяльність щодо захисту професії та за документальний фільм «Обличчя протесту» в 2005 році нагороджений Премією свободи слова «Репортерів без кордонів» (Відень, Австрія).

Політична діяльність

На парламентських виборах 2006 і 2007 - № 5 у списку Блоку Юлії Тимошенко, народний депутат України V та VI скликань Верховної Ради України. Був першим заступником і головою Комітету з питань свободи слова та інформації. Позапартійний.

У 2006 році був названий № 2 в списку найбільш перспективних молодих політиків України за версією журналу «Фокус».

Комментарии

Сайт: Википедия