Павло Васильович Шейн: біографія

Дитинство і навчання

Народився в 1826 році в сім'ї могильовського купця-єврея Мофіта Шейна. Слабкий від народження, котрий переніс в ранньому дитинстві кілька серйозних хвороб, внаслідок яких він залишився калікою на все життя, хлопчик не міг закінчити навіть єврейської школи і вчився майже самостійно, користуючись порадами Меламеда, який давав уроки його молодшому братові. Під впливом учителя «Берлінер» («ліберала»), майбутній етнограф зацікавився староєврейською мовою (познайомився з граматикою) і літературою.

Внаслідок виданого в той час закону, що обмежила риску єврейської осілості, батько Шейна не міг довго залишатися в Москві, з якою у нього були торгові зносини. У 1843 р. він помістив сина в одну з міських лікарень міста Москви (Ново-Катерининську), а так як лікарняні правила дозволяли хворим інородців не користуватися загальним столом, то батько залишався при сині для приготування йому кошерної їжі. Тут Шейн провів три роки. Один єврей з кантоністів вивчив хлопчика говорити й читати по-російськи, діставав йому від студентів твори російських письменників; ординатори-німці навчили його німецької мови, і незабаром він познайомився з кращими німецькими поетами. До цього часу відносяться перші письменницькі досліди Шейна. У наслідування німецьким поетам він складав вірші на ідиш, проводячи погляди, примирні єврейство з християнством. Наслідком цього знайомства був цілком свідомий перехід Шейна в лютеранство, відірвавши його навіки від сім'ї і середовища. Поступивши в сирітське відділення лютеранської церкви св. Михайла, він надав такі успіхи, що після закінчення школи сам міг викладати російську мову в підготовчому відділенні.

Діяльність

Зближення його з учителем Ф. Б. Міллером дало поштовх культурним прагненням Шейна; він вступив у гурток мешканців Москві письменників і художників (Ф. Глінка, М. Дмітрієв, Раїч, Рамазанов, Авдєєв та ін), потім познайомився з Шевирьовим, Аксаковим і Хомякова, навчивши його розуміти і цінувати твори народної творчості. Зносини з письменниками переривалися в 1851-1860 роках поїздками Шейна за середньою Росії; тут він давав уроки в сім'ях поміщиків, знайомився з російським селянином і, піддавшись загальному захопленню народної літературою, сам став збирати пісні, спочатку в Симбірської губернії. Бодянський запропонував йому опублікувати цей матеріал, і до 1859 р. належить перший друкований працю Шейна: «Російські народні билини і пісні» («Читання в Товаристві історії та старожитностей», кн. III, 121-170 з .).

Подальше життя Шейна сповнена поневірянь, матеріальних негараздів і сімейних невдач, він викладав у недільній школі в Москві, потім у Яснополянській школі Л. Толстого, в повітових училищах (1861-1881 роки) в Тулі і Єпіфаній, нарешті, отримав місце в вітебської гімназії, потім в Шуї, Зарайська, Калузі і т. д.

Одночасно з цим йшло збирання етнографічних матеріалів. Шейн працював майже один, підтримуваний незначними субсидіями академії наук (з 1871 року він працював в Російському географічному товаристві), а згодом пенсією від міністерства фінансів. У 1890-х рр.. Шейн мав можливість збирати етнографічні матеріали не тільки особисто, а й при посередництві кількох кореспондентів, в основному вчителів, яких навчав прийомів запису і для яких склав програму. Серед них були Адам Богданович, Євтимій Карський, Юліан Крачковський, Ян Лучина. У «Віленському Віснику» за 1877 р. він надрукував запрошення до сприяння йому в збиранні пам'яток народної творчості, зустрінуте співчутливо. З 1876 р. по 1900 р. на сторінках видавався Всеволодом Міллером «Етнографічного огляду» Шейн друкував свої замітки і статті.

Комментарии