Протоієрей Всеволод Шпіллер: біографія

Сім'я

Народився в сім'ї архітектора Дмитра Олексійовича Шпіллер. Сестра - співачка, народна артистка Росії Наталія Дмитрівна Шпіллер (1909-1995). Дружина - Людмила Сергіївна, уроджена Ісакова. Син - диригент, народний артист Росії Іван Всеволодович Шпіллер (1935-2003).

Доброволець Білій армії

Навчався у Володимирському кадетському корпусі в Києві. Наприкінці жовтня 1917 брав участь в боях в Києві на стороні урядових військ проти червоногвардійців. Був поранений. У 1918-1920 брав участь в Громадянській війні в складі Добровольчої армії, був проведений в офіцери.

Роки еміграції. Служіння в Болгарії

Емігрував в 1920 з армією генерала П. Н. Врангеля, жив у Константинополі, Галліполі, в кінці 1921 переїхав до Болгарії. Як і багато російські офіцери, в еміграції бідував, був змушений влаштуватися на роботу в компанію, що займалася вилученням та розрядкою снарядів, які перебували на затонулих поблизу болгарського узбережжя морських судах. Ризикував життям, займаючись цією небезпечною роботою. Запропонував спосіб, що полегшив розрядку, після чого отримав відповідальну посаду в цій компанії. Зароблені гроші дали йому можливість здобути вищу освіту, вступивши до університету в 1927.

Закінчив богословський факультет Софійського університету. З 20 червня 1934 - диякон; 21 червня 1934 хіротонізований на ієрея єпископом Серафимом (Соболєвим) (РПЦЗ), парафіяльний священик Успенської церкви в місті Пазарджиці Пловдивського єпархії. Одночасно викладав гуманітарні предмети в гімназії і сільськогосподарському інституті.

З 1944 жив у Софії, на запрошення міністра закордонних справ та культів Болгарії Петко Стайнова працював у комісії з вироблення проекту законодавства про відділення церкви від держави, залишаючись кліриком Болгарської православної церкви.

З 1 січня 1945 до 1 лютого 1950 - помічник настоятеля кафедрального собору Святої Тижня в Софії.

На початку 1947 року був «відновлений» в радянському громадянстві відповідно з 14 Червень 1946 указом Про відновлення в громадянстві СРСР колишніх підданих Російської імперії, який передбачав розгляд особової справи спеціальною комісією.

З секретних повідомлень радянських офіційних осіб в Болгарії випливає, що, як радянський громадянин, Шпіллер зустрічав вороже ставлення до себе з боку керівного духовенства в екзаршество антикомуністично налаштованого екзарха Стефана Шокова; так в листі від 7 травня 1948 повіреного у справах СРСР в Болгарії К. Левичкіна заступнику міністра закордонних справ Вишинському згадувався як симптоматичний інцидент в січні того ж року, коли Шпіллер був демонстративно вилучений зі зборів священиків як «чужорідний прибулець».

Влітку 1948 року відвідав Москву в складі делегації Болгарської Церкви, що брала участь у Нараді глав і представників Автокефальних православних церков; з делегації, за наполяганням уряду СРСР, були виключені всі небажані для Радянського керівництва і Московського Патріархату кандидати.

У квітні 1949 року відповідальний співробітник Ради у справах РПЦ В . С. Карпович в записці голові Ради Г. Г. Карпову доповідав про «недоцільність переїзду з Болгарії в СРСР протоієрея В. Д. Шпіллер» з причини того, що той був «акуратним постачальником Московської патріархії інформації про становище в Болгарської церкви»; Карпович також відзначав в порядку роз'яснення, що архієпископ Серафим (Соболєв) (також тоді в юрисдикції РПЦ) «надзвичайно скупий на посилку інформації й обмежує інтереси рамками своєї єпархії (благочиння)»; пропонував дозволити виїзд Шпіллер в СРСР «пізніше, коли визначиться розстановка сил всередині єпископату Болгарської церкви на користь твердого курсу на Московську патріархію ».

Комментарии