Юрій: биография

У Новгороді тим часом тривала боротьба партій, в якій доводилося приймати участь і Юрію. У 1221 році новгородці прислали до нього послів з проханням дати їм в князі свого сина. Юрій послав на новгородське князювання свого малолітнього сина Всеволода і допоміг новгородцям в боротьбі з Ливонським орденом, відправивши військо під проводом брата Святослава. Всеволод, однак, незабаром повернувся у Володимир, і замість нього Юрій послав, на прохання новгородців, брата Ярослава. У 1223 році Ярослав пішов з Новгорода в свій Переяславль-Залеський, і новгородці випросили знову Всеволода Юрійовича. На цей раз відбулися якісь непорозуміння між Юрієм і новгородцями; Всеволод був вивезений з Новгорода в Торжок, куди в 1224 році до нього прийшов з військом батько. Юрій вимагав видачі новгородських бояр, якими він був незадоволений, і погрожував у разі непокори прийти в Новгород «напоїти коней своїх у Волхові», але потім пішов без кровопролиття, задовольнившись великої грошової сумою і давши новгородцям в князі шурина свого, князя Михайла Всеволодовича, князя Чернігівського.

Але безперервна зміна князів у Новгороді продовжилася: там княжив то брат Юрія, Ярослав, то шурин - Михайло Чернігівський. У 1228 році Ярослав, знову вигнаний з Новгорода, запідозрив участь старшого брата в його вигнанні і схилив на свій бік своїх племінників Костянтиновичем, Василька, князя Ростовського, і Всеволода, князя Ярославського. Коли Юрій дізнався про це, то скликав усіх родичів на з'їзд у Володимир у вересні 1229 року. На з'їзді цьому йому вдалося залагодити усі непорозуміння, і князі вклонилися Юрію, називаючи його батьком і паном. У 1230 році Великий князь Київський Володимир Рюрикович і Михайло Чернігівський звернулися до Юрія з проханням залагодити суперечки між Михайлом і Ярославом через Новгорода. За участю митрополита Кирила Юрій помирив супротивників; Ярослав підкорився волі старшого брата і відмовився від Новгорода, який був відданий синові Михайла, Ростиславу. У 1231 році Юрій ходив до Чернігівської землю проти Михайла, який в союзі з Володимиром Рюриковичем, Великим князем Київським, почав ворожі дії проти зятя Юрія, Василька Романовича, і брата останнього, Данила Галицького. Михайло після цього походу втратив Новгорода, який знову перейшов до Ярослава, після цього протягом ста років новгородськими князями були тільки нащадки Всеволода Велике Гніздо.

У 1222-1223 роках Юрій двічі посилав війська, відповідно на чолі з братами Святославом під Венден і Ярославом - під Ревель на допомогу естам, повсталим проти Ордена мечоносців. У першому поході союзниками російських виступили литовці. Згідно з «Хроніці» Генріха Латвійського, в 1224 році був початий і третій похід, але російські війська дійшли тільки до Пскова. Руські літописи відносять приблизно до того ж часу конфлікт Юрія з новгородської знаттю. У 1229 році запланований Ярославом похід проти ордена не відбувся через розбіжності з новгородцями і псковичі, але в 1234 році Ярослав здобув перемогу над лицарями в битві на Омовже.