Володимир Олегович Потанін: біографія

Володимир Олегович Потанін народився в Москві 3 січня 1961 року. Батько його займав посаду торгового представника СРСР на островах нової Зеландії, мати працювала лікарем. Закінчивши школу, Володимир вступив до МДІМВ, а в 1983 році отримав диплом економіста-міжнародника.

З 1983 по 1990 рік Потанін був інженером в зовнішньоторговельному об'єднанні «Союзхімекспорт» у фірмах «Руда» і «Добриво». У 1990 році він змінив місце роботи на Міжнародний банк економічного співробітництва. На початку зими 1991 року була зареєстрована АТВТ «Зовнішньоекономічна асоціація Інтеррос», у якій Потанін в кінці того ж року зайняв президентське крісло. В установчих документах «Інтерроса» основний вид діяльності позиціонувався як глибока переробка різних видів відходів від молочної промисловості. Однак, як водилося у ті часи, це була лише ширма. Асоціація займалася обслуговуванням та безпекою значних експортних операцій.

З 1992 по 1993 роки Потанін займає в «Міжнародної фінансової компанії пост віце-президента, а потім президента. Вважається, що цей банк він створив «під себе», а згодом, коли СРСР розвалився, Потанін забезпечив перекачування авуарів з МБЕС в свій МФК разом з клієнтурою. Злі язики подейкують, що тоді в МФК потрапило від двохсот п'ятдесяти до півмільярда доларів. Президентом «ОНЕКСІМ Банк» Потанін став в 1993 році, при цьому зберігши за собою місце голови ради директорів МФК. Достовірно відомо, що «ОНЕКСІМ Банк» був єдиною фінансовою структурою в Росії, що мала ліцензований вихід на банки Швейцарії.

У 1994 році Потанін стає головою ради директорів фінансово-промислової групи, яка була створена на основі «Інтерроса» і названа тим же ім'ям. Рік потому Володимира Олеговича назвали батьком ідеї проведення заставних аукціонів. Наприкінці березня 1995 року на засіданні кабінету міністрів Росії він запропонував видати уряду кредит, забезпечений заставою пакетів акцій великих акціонерних товариств. Кредит був величезний - дев'ять трильйонів рублів, і не представляло сумнівів, що віддати його уряд не зможе ні за яких обставин, а структури Потаніна отримували елітні підприємства практично задешево. Як би там не було, але в ході цих заставних аукціонів МФК і «ОНЕКСІМ Банку» перейшли пакети акцій нафтової далекосхідної компанії «СИДАНКО» (51%), «Норильського нікелю» (38%), Новоросійського морського пароплавства (20%) та інших великих підприємств.

Навесні 1996 року була організована зустріч президента Росії Бориса Єльцина зі значними політиками і банкірами. Прийняв в цій зустрічі участь і Потанін. Він також входив до створеної після цієї зустрічі аналітичну групу виборчого штабу Єльцина і тісно контактував з її головою - Анатолієм Чубайсом. Пізніше, коли Єльцин став президентом вдруге, Потанін отримав від нього подяку за активну участь у проведенні та організації передвиборчої кампанії.

Наприкінці літа 1996 року Потанін призначається в уряд РФ першим заступником голови та курирує економічний блок. Перебуваючи на цій посаді, він очолив російську делегацію на переговорах про отримання кредиту від Міжнародного Валютного Фонду. Цілком можливо, що саме завдяки авторитету Потаніна кредит був виданий без особливих зволікань. Восени того ж року Потанін обгрунтовано, але для багатьох несподівано заявив про неминучість процедури банкрутства «АвтоВАЗ».

На початку весни 1997 року Потанін подав у відставку і знову зайняв місце президента «ОНЕКСІМ Банку». Влітку стався конфлікт журналістів і керівництва «Известий» і головними акціонерами видання компаній «Лукойл». Потанін втрутився у цей конфлікт, і в результаті «ОНЕКСІМ Банк» разом з «СИДАНКО» отримали контрольний пакет газети «Известия». Уже восени Потанін створює холдинг «Профмедіа», в який входять всі ЗМІ, підконтрольні «ОНЕКСІМ Банку».

Свій пост в «ОНЕКСІМ банк» Потанін залишив в 1998 році і очолив раду директорів в холдингу «Інтеррос». У цей холдинг увійшли як ФПГ «Інтеррос», так і «СИДАНКО» з «Норільський нікель».

У 2001 році (лютий) Потанін оголошує про створення нового концерну - «Силові машини». Природно, що холдингу «Інтеррос» належав контрольний пакет «Силових машин». Влітку 2002 року компанія «Інтеррос» оголосила про придбання банків «Інкахрана», STB-Card, ОВК і супутніх їм компаній - тобто, всіх фінансових складових бізнесу А. Смоленського.

Не чужа Потаніну була і громадська діяльність. Восени 2005 року він став членом Громадської палати, а в наступному, 2006 році, обирається головою комісії, що відає благодійністю, волонтерством та милосердям.

На початку 2007 року партнер Потаніна по бізнесу в «Інтерросі» Михайло Прохоров зібрався здійснити передачу своєї частки акцій «Норильского нікелю» і «Інтерроса» в руки Потаніна, а відповідно, піти зі складу акціонерів з отриманням частки акцій водневих і енергетичних активів . Передбачалося, що на основі цих активів утворюється самостійна компанія, що управляє. Однак бізнес робить ворогами навіть кращих друзів. Між Потаніним і Прохоровим виник конфлікт з приводу розподілу бізнесу, і домовитися полюбовно про умови угоди вони змогли лише в наступному, 2008 році. З лютого 2008 року Потанін є стовідсотковим господарем компанії «Интеррос». Однак з акціями «Норильського нікелю» (25%) у Потаніна вийшла осічка. В кінці квітня 2008 року підконтрольна Олегу Дерипасці компанія "Русал" оголосила про покупку пакету акцій «Норильского нікелю» у Прохорова.

Сьогодні Потанін є одним з найбагатших людей на планеті Земля. У березні 2008 року його статки оцінювалися в $ 19,3 мільярда, і в рейтингах журналу Forbes він зайняв позицію під номером 25. Серед російських багатіїв Потанін знаходиться на шостому місці.

Потанін відноситься до тих рідкісних російським олігархам, які залишилися вірні першому шлюбу. У сім'ї Потаніна народилося троє дітей - два хлопчики і дівчинка.

Комментарии