Габдулла Тукай: біографія

14 квітня 1886 в сім'ї мулли в Кушлавиче народився хлопчик, який отримав ім'я Габдулла. Всього через п'ять місяців його батько Мухамета-гаріф помер. Овдовілу Мамдуду, мати Габдулли, видали заміж вдруге - за муллу в селі Сосна, а хлопчика доручили на виховання Шаріфі, бідної старій. Лише через деякий час мати зуміла забрати сина до себе, але незабаром померла, і хлопчик став круглим сиротою. Вітчим відіслав його до діда по материнській лінії, але і тут Габдулла потрапив в багатодітну сім'ю, де інтересу до чужій дитині ніхто не виявляв. На його частку діставалися лише стусани і образи. Дід Габдулли був дуже бідний і, рятуючи дітей від голоду, жебрати в сусідніх селах, щоб принести в будинок хоча б черстві шматки хліба. Зайвий рот у будинку був зовсім не потрібний, а тому одного разу взимку Габдулла посадили в сани незнайомого візника, і хлопчик відправився в невідомий шлях.

Опинившись на Сінному базарі Казані, ямщик почав ходити між рядів і викрикувати, що віддає гарного хлопчика в хороші руки на усиновлення. Габдулла взяв на виховання ремісник, в сім'ї якого не було дітей. Близько двох років хлопчик прожив більш-менш нормально, але коли захворіли відразу обидва його прийомних батьків, і тут дитина виявилася тягарем. Габдулла відправили назад до діда, де йому зовсім не зраділи і відбулися від сироти, відправивши його в інше село - Кирлай. Тут доля посміхнулася хлопчикові: і жити було легше, і в медресе його влаштували. З іншими хлопцями він ходив в нічний, пас коней, милувався величезними смереками, і місцевий ліс здавався йому нескінченним. Але і тут хлопчик довго не затримався - було вирішено відправити його до родичів батька, у місто Уральськ.

В Уральську було цілих три медресе, і Габдулла визначили в одне з них - «Мутийгія». Габдулла подружився з сином хазяїна медресе, Камілем, який отримав європейське виховання, і той допоміг йому вивчати арабську і російську мови. Тяга до знань Габдулли була настільки великою, що одночасно з навчанням в медресе він відвідував трирічну російську школу. Талановитий хлопчик дуже швидко засвоїв перську, арабську та турецьку мови, а потім відкрив багатий і різноманітний світ літератури Росії та Європи.

У дев'ятнадцять років Габдулла Тукай дізнався, що в далекому Петрограді відбулася революція - йшов 1905 рік. У самому Уральську люди почали збиратися натовпами, а за межами міста сперечалися на маївка. Тукай брав участь у демонстраціях і при розгоні однієї з них отримав по спині нагайкою від жандармського офіцера. Розпочалися після придушення революції послаблення дозволили Камилю Мутигі придбати друкарню і почати видавати газету «Уралець». Габдулла вступив до друкарні складачем і через деякий час дізнався, що ночами тут таємно друкуються революційні листівки. Можливо, саме під впливом текстів листівок юнак почав писати свої перші публіцистичні статті, наповнені пристрастю і нещадним викриттям справжнього обличчя захисників і вболівальників відживаючого світу.

Вважається, що з 1905 по 1907 рік Тукай повністю сформувався як журналіст і поет. У вересні 1905 року рекламний збірник нового журналу «Нове століття» («Ель-Гасрі-ель-джадид») надрукував його перші вірші, а через деякий час Габдулла запросили стати редактором цього видання. Але Тукай мріяв друкуватися в сатиричному журналі, і коли влітку 1906 року відкривається ілюстрований сатиричний журнал «Стріли» («Уклар»), Тукай стає фактичним його редактором. Він буквально живе в друкарні і постійно пише статті, вірші, а також займається перекладами. Поступово він набуває популярності - як в Уральську, так і в Оренбурзі, Казані і навіть у Петербурзі.

У 1907 році, восени, Габдулла Тукай повернувся в Казань. Саме тут розпочався плідний творчий період життя поета. Тукай стає співробітником газети «Реформа» («Ель-Іслах»), а також працює в журналі «Блискавка» («Яшен») і йде з головою в журналістську діяльність. Він визначає для себе головні завдання: створити просту і обширною літературу для дітей і підняти значення народного усної творчості татар. У Казані їм було випущено тринадцять книг, призначених дітям-школярам, ​​і чотири книги, що дають можливість вивчати усна народна творчість. Всього ж за казанський період Габдулла Тукай видав більше тридцяти книг. Але творчої енергії Тукая було тісно в цих рамках, і в 1910 році він сприяє виходу нового сатиричного журналу «Зірниця» («ЯЛТА-юлт»). Більшість сатиричних творів Тукая були опубліковані саме в цьому журналі. Він був неодмінним учасником літературних вечорів, лекцій і концертів разом з Г. Кулахметовим, Ф. Агєєвим, Ф. Амірханов, С. Рахманкуловим. Книговидавці чи не билися за можливість публікацій нових творів Тукая і де хитрістю, де лестощами намагалися заманити його в свої видавництва. Навіть ліберальні журнали і газети Казані з задоволенням публікували будь-які свіжі вірші молодого поета.

Особливою увагою Тукая користувався татарський національний театр, становленню якого він присвятив багато часу і зусиль разом зі своїм другом по Уральському Каріевим. Габдулла вважав, що театр несе в народ історію поряд з соціальним і моральним ставленням до подій в країні.

Зиму 1911 - 1912 років Габдулла Тукай проводить на своїй батьківщині, в селі, де він народився, і створює цикл чудових віршів про тяжку і безпросвітного життя свого багатостраждального народу. Але в той же час погіршується здоров'я поета і загострюється туберкульоз легенів, стара і занедбана хвороба. На початку весни на Тукая обрушується велике горе - раптово помирає його друг, більшовик Хусаин Ямашев. Поет знаходить в собі сили і пише на смерть товариша повні трагізму вірші. Щоб розвіятися, Тукай відправляється в подорож - спочатку їде до Уфи, потім до Петербурга, де лікарі рекомендують йому відправитися в казахські степи для лікування кумисом (вельми модний тоді метод). У поїздках поет веде щоденник, перетворений пізніше в цикл подорожніх нотаток.

Але лікування Тукан не допомогло. Поет сам відчував, що жити йому залишилося лічені місяці, а тому працював як одержимий. У червні 1912 року Тукай спільно з Ф. Амірханов вирішують приступити до видання літературно-художнього журналу, названого «Свідомість» («Анг»). Взимку наступного року хвороба укладає Габдулла в ліжко, але як тільки йому стає трохи краще, він сідає за стіл і пише повні громадянського обов'язку і патріотизму вірші і статті.

Великий татарський поет Габдулла Тукай помер 2 квітня 1913 року. Йому ще не виповнилося й двадцяти семи років. Тукая проводжала в останню путь вся Казань, і в цей день були скасовані заняття у всіх навколишніх медресе, а редакції були буквально завалені скорботними телеграмами. Його поховали на кладовищі татарською Ново-Татарській слободи - поета, який відкрив цілу епоху в становленні татарської літератури та народного духовного розвитку.

Комментарии