Григорій Олександрович Антипенко: биография

Крім слави, робота в гучному серіалі змусила Григорія покинути театр Олександра Калягіна - занадто щільним був графік зйомок, і це зовсім не сподобалося керівникові «Et cetera». Сам Антипенко каже, що це не було дуже великою втратою, хоча два роки, проведені на сцені, стали для нього прекрасної акторської практикою.

З 2006 року Григорій почав дуже активно працювати в кіно. На його рахунку роль Михайла Сабліна в іронічному детективі під назвою «Людина без пістолета», роль Бориса в комедійному фільмі «Луна-Одесса», роль полковника жандармерії Комісарова в історичній стрічці «Змова», роль Віктора Антонова в мелодраматичної картині «Розлучниця». Образ Івана Сергійовича Нікітіна, створений Антипенко в драматичному фільмі «Цього вечора янголи плакали» (2008 рік) принесла акторові чергову нагороду за кращу чоловічу роль - на фестивалі «Любити людину» імені С. Герасимова.

Не залишив Григорій і театральну сцену. На сцені театрального центру «Русич» в антрепризній постановці «Пігмаліон» (режисер Сафонов) він зіграв професора Хіггінса. Цей спектакль отримав спеціальний приз благовіщенського фестивалю «Амурська осінь» за творчий експеримент. Від продюсерської групи «Театр» Антипенко отримав пропозицію виконати роль Альфреда у виставі «Результат очевидний». У «Другом театрі» актор створив образ Орфея у виставі «Орфей і Еврідіка», на сцені Театру Вахтангова - образ Язона в «Медеї», а в Театрі Єрмолової зіграв Беню Кріка в постановці «Одеса 913».

Приватне життя у Григорія Антипенко склалася не відразу. Перший шлюб виявився невдалим, хоча й подарував акторові сина Сашу. Але на знімальному майданчику «Не родись вродливою» між Григорієм та актрисою Юлією Такшиної спалахнув «службовий роман», що завершився цивільним шлюбом. У червні 2007 року у акторської пари народився син Іван, а майже рівно через два роки - другий син, Федір. За словами Григорія, акторові необхідно не тільки бути об'єктом любові, але і любити самому, адже це почуття заряджає і окрилює, як ніщо інше. Антипенко дуже пощастило: Юля - його ідеал жінки, і він украй шкодує, що не познайомився з нею при їх першій випадкової зустрічі в Щукінському училищі.

Крім коханої жінки, дітей та роботи, в житті Григорія Антипенко є місце і для дуже серйозного захоплення - альпінізму. Правда, для актора альпінізм є не спортом, а скоріше способом сприйняття життя, що допомагає усвідомити себе і подумати про вічні цінності. Вперше Григорій виконав одиночне сходження в 1998 році, на Кавказі. Пізніше він побував на Алтаї, Тянь-Шані і ще в кількох місцях, а в 2010 році підкорив висоту в сім тисяч метрів - пік Хан-Тегра.

Григорій Антипенко досить сильно відрізняється від своїх колег по професії - він аж ніяк не товариський і навіть деколи відлюдник, не любить людей, у яких немає комплексів, і себе вважає естетом. Життя для нього - це за великим рахунком гра, і мрія актора - зіграти Остапа Бендера.