Наши проекты:

Про знаменитості

Борис Галкін: біографія


Борис Галкін біографія, фото, розповіді - радянський і російський актор, режисер і поет
День народження 19 вересня 1947

радянський і російський актор, режисер і поет

Борис Сергійович Галкін з'явився на світ в Ленінграді, 19 вересня 1947 року. Серед його предків була сестра великого російського фельдмаршала Кутузова, а ось театралів не спостерігалося зовсім. Батько Бориса працював шевцем і закрійником, і коли артіль переїхала до Риги, туди ж відправилося і сімейство Галкін.

У Ризі вони затрималися надовго. Коли артіль закрилася, Сергій Галкін не поїхав з міста, а влаштувався за своєю спеціальністю в Ризький Театр опери та балету. Працював він багато, і займатися вихованням сина просто не мав часу. Мама ж майже завжди була поруч, але і їй Борис розповідав про своє життя далеко не всі. А життя російських хлопчаків, які жили на околиці латвійської столиці, нікому не здалася б цукрової. За словами Галкіна, обстановка була буквально кримінальної - корінні жителі об'єднувалися в справжні бандитські угруповання, і доводилося дуже часто битися. Так що Борис, і без того від народження фізично міцний, мав багатий досвід місцевих «воєн» і постійно займався спортом, причому не тільки боротьбою і боксом, але ще гімнастикою і акробатикою.

Вечорами, вільним від відвідування секцій, хлопчик з величезним захопленням ходив до студії читця. Викладав там Костянтин Григорович Титов, актор Вахтанговського школи, людина не тільки талановитий, але й приголомшливо культурний, з глибокими знаннями. Борису він відкрив поезію, а в Борисі - талант декламатора і актора. З'ясувавши, що за темпераментом і серцевим схильностям хлопчикові ближче всього вірші Єсеніна, він запропонував йому читати їх і допоміг зробити сольну програму. За словами Галкіна, на його концерти навіть продавалися квитки ціною в тридцять копійок.

Але гроші хлопчик отримував не тільки за мистецтво декламації - кожне літо він знаходив собі підробіток. У будинку відпочинку працював садівником, на сцені Палацу культури - освітлювачем, а в шістнадцять влаштувався на рятувальну станцію матросом. А ось своє майбутнє Борис бачив на сцені.

Після школи він поїхав поступати в Москву, маючи при собі рекомендаційний лист Костянтина Титова. Адресатом листа був один Титова, актор Катін-Ярцев, який входив до приймальної комісії Щукінського училища. Але коли Борис уже пройшов тури творчого конкурсу, і його допустили до вступних іспитів, Катін-Ярцев підійшов до абітурієнту і повідомив, що лист не знадобилося - високі оцінки комісії Борис отримав за власний талант.

Разом з Борисом в училищі надійшли Леонід Філатов, Олександр Кайдановський, Володимир Качан. Їх курс був дуже дружним і вважався в «Щуку» справжнім студентським братством. Борис же мав репутацію сильного і сміливого хлопця, неабияк зміцнилася після історії з хуліганами, розбили вікна гуртожитку. Одного з хуліганів Галкін зумів наздогнати, а наздогнавши, скрутити. Праці це не склало - Борис чудово бігав, а хуліган опинився дрібним і худосочним. Але вразливі, як і належить акторам, однокурсники негайно рознесли по училищу звістку про те, що Галкін роззброїв бандита.

Вже на випускному курсі Бориса запросили на сцену Театру сатири. Він отримав роль онука у виставі «Стара діва» і роль Керубіно у знаменитій постановці «Одруження Фігаро», а його партнерами були вже визнані метри - Анатолій Папанов, Тетяна Пельтцер, Олександр Ширвіндт, Віра Васильєва, Андрій Миронов. У 1969 році, закінчивши училище, Борис продовжив грати в Театрі сатири. Тут він знайшов і нового друга - Олександра Пороховщикова, разом з яким пішов у Театр на Таганці. Правда, і на його сцені Борис пропрацював недовго. Вирішивши отримати другу і більш цікаву для себе професію, він вступив на режисерське відділення (Вищі театральні курси при ГІТІСі), в майстерню Андрія Гончарова.

У кіно Галкін дебютував ще в 1966 році - це була епізодична роль лейтенанта у військовому фільмі Олександра Столпера «Відплата». Три роки потому вийшла драматична картина Леоніда головного «Ехо далеких снігів», де Борису дісталася вже більш серйозна робота. А в 1970-му на екранах з'явилася мелодрама «Місто першого кохання» (режисери Борис Яшин і Манос Захаріас), і в одній з трьох новел цього фільму Галкін виконав головну роль - червоноармійця Філіпа. Центральну роль він отримав і в наступній своїй роботі, яскраво зігравши офіцера Ємельянова в історичній драмі 1972 року «Свеаборг». Були й інші ролі: епізодичні у фільмах «Свій серед чужих, чужий серед своїх» (1974 рік) і «Раба любові» (1975 рік), другорядна в кіноповісті «Таке коротке довге життя» (1975 рік) і «Сентиментальний роман» ( 1976 рік). Однак нічого особливо видатного Борис тоді все ж не зіграв.

Комментарии