Райнер Марія Рільке: біографія

4 грудня 1875 у Празі народився хлопчик, який отримав ім'я Рене Карл Вільгельм Йоган Йозеф Марія Рільке. Його батько, Йозеф Рільке, в юності намагався зробити кар'єру військового, але на цьому терені не досяг успіху і служив в залізничній компанії. Його дружина, Софія Ентц, була дочкою імперського радника.

Майбутнє маленького Рене зумовлювалось амбіціями його найближчих родичів. У вісім років він поступив в звичайну початкову школу і схильний був більше до гуманітарних наук, але схильності хлопчика не надто хвилювали його батька. У 1884 році Йозеф Рільке розлучився з дружиною, і після розлучення вони поділили дітей: Рене, старший, жив з батьком, а молодший син залишився з матір'ю. Можливо, саме розлучення батьків підштовхнув майбутнього поета до стихотворчеству, але на його ранні вірші ніхто уваги не звернув. Дванадцятирічного Рене батько віддав в кадетська училище.

Ніякого бажання стати офіцером Рене не відчував і продовжував писати вірші. На останньому курсі він послав свої творіння в газету, і юного поета опублікували, але в житті Рене та публікація нічого не змінила. У 1891 році його перевели у вище військове училище, де незабаром визнали непридатним до служби внаслідок слабкого здоров'я. Але щастя було недовгим - глибоко засмучений Йозеф Рільке відправив сина в Торгову академію міста Лінца. З такою освітою Рене був готовий змиритися - принаймні, казарма йому тут не загрожувала. Але вже в травні 1892-го, всього через півроку навчання, в його житті виник дядько, брат матері і процвітаючий юрист. Власних синів він не мав і бажав, щоб його справу продовжив небіж. З'ясувавши, що родич має намір передати з часом Рене свою адвокатську контору, Йозеф Рільке звелів синові повертатися в Прагу. Отримана освіта не дозволяло Рене вступати до університету, і ще три роки йому довелося вчитися в гімназії.

На початку 1893 року Рене знайшов свою першу справжню прихильницю. Валерія фон Давид-Ронфельд, племінниця Юліуса Цойера, чеського поета, була дівчиною начитаною і всерйоз захопилася новим знайомим - але скоріше їм самим, чим його творчістю, тоді ще незрілим і більшою мірою наслідувальною. Перша поетична збірка Рене назвав «Життя і пісні» і присвятив Валерії. На її гроші збірник і був опублікований в грудні 1894 року, але ні слави, ні грошей юному поетові не приніс. Пізніше Рільке не тільки не любив згадувати про це видання, але навіть наполягав на вилученні збірника з магазинів.

У 1895 році побачила світ його друга книга: збірник «Жертви ларам», що складається з імпресіоністичних віршів. Загальний сюжет збірки представляв собою поетичну прогулянку по рідній Празі - але, крім описів старого міста, вірші містили в собі явний відсилання до історії чеського народу та його фольклору. Прага належала тоді Австро-Угорщини, а тому реакція читачів на ідейну складову збірник була далеко неоднозначною. Але самі вірші віртуозно поєднували в собі конкретність образів і музикальність, і це поєднання стало характерним для всієї творчості Рільке.

У цьому ж році Рене блискуче склав іспити в гімназії і став студентом Празького університету. Батькові його дуже не подобалася схильність сина до мистецтва, і він невпинно вимагав, щоб Рене не ставив свою поезію понад усе, а взявся нарешті за розум і присвятив себе юриспруденції. Рік потому Рільке, втомлений від чужих рішень, зробив власний вибір і заявив родичам, що хоче писати. Результатом став розрив з родиною і від'їзд з Праги.

Оселившись в Мюнхені, Рене два семестри вивчав філософію в університеті, а влітку 1897 року виїхав у Берлін, де продовжив освіту. У 1898 році він подорожував по Італії, а повернувшись, продовжив знайомство з Лу Андреас-Саломе, що почалося ще в Мюнхені. Лу була письменницею і дочкою генерала, який перебував на службі російському імператору. Незважаючи на п'ятнадцятирічну різницю у віці, вона зуміла привернути до себе Рільке не тільки як творча особистість, а й як жінка. Однак у заміжньої письменниці юний коханець особливого захоплення не викликав - зате вона оцінила в ньому поета і чимало вплинула на його подальше життя. Він присвячував їй вірші і навіть змінив почерк, намагаючись писати так само, як Лу. До речі, саме Лу порадила йому поміняти ім'я на більш «чоловіче» - так Рене перетворився на Райнера. Тісне спілкування тривало чотири роки і припинилося, судячи з усього, через бажання Рільке одружитися на Лу. Розлучатися з чоловіком вона не збиралася, але дружбу з поетом зберегла - листування між колишніми коханцями тривала до самої смерті Рільке.

Комментарии