Фольке Бернадот: биография

Операція з порятунку в'язнів була увічнена в національному меморіалі Голокосту «Яд ва-Шем», який знаходиться в Єрусалимі. Також в експозиції музею представлено один з «білих автобусів», який використовувався для виконання місії. У 2008 році в Ізраїлі ініціювали бурхливу дискусію з приводу необхідності поіменувати графа Фольке Бернадота в числі інших Праведників світу. Цей титул отримали 22 000 неєвреїв з 44 країн світу. Титул Праведника світу присуджується особам, які зробили свій внесок у порятунок єврейського населення від Голокосту. В даний час на ім'я графа Бернадота в Яд ва-Шем заведена спеціальна папка, проте до недавніх пір питання про включення місіонера-рятівника в число «Праведників світу» всерйоз не розглядався.

Історик Х'ю Тревор-Ропер стверджував у своїй книзі, що під час контактів між Бернадотом і Гіммлером, останній запропонував перевезти десятки тисяч євреїв у Швецію. Бернадот не погодився написавши у листі-відповіді від 13 березня 1945 року: «Моє і твоє ставлення до євреїв однаково».

Діяльність на посаді посередника ООН

Далі кар'єра Фольке Бернадота досягла свого піку. Після закінчення війни шведський аристократ, нащадок маршала Жана Батіста Жюля Бернадота став президентом шведського Червоного Хреста. Це відбулося в 1946 році. Вже в наступному, 1947 році, були створені передумови для майбутнього затяжного арабо-ізраїльського конфлікту, що триває й донині. Британська сторона відмовилася від мандата на Палестину, мотивувавши це неможливістю врегулювання протиріч між арабами і євреями. 29 листопада 1947 Організація Об'єднаних Націй прийняла резолюцію під номером 181 по розділу Палестинської підмандатної території. Таким чином, на карті світу з'явилася дві нові держави - Ізраїль і Палестина. Щоб уникнути конфліктів з приводу спірного Єрусалиму в резолюції було прописано особливе положення по його статусу: він оголошувався міжнародним містом під егідою ООН. Населення Ізраїлю загалом і в цілому прийняв план ООН, проте він був категорично відкинутий арабським світом в особі Ліги арабських держав та Вищого арабського ради. Після проголошення державної незалежності Ізраїлю 14 травня 1948 араби оголосили новопроголошеній державі війну. Початок першої арабо-ізраїльської війни підштовхнуло Генеральну Асамблею ООН затвердити посаду посередника ООН, на яку був призначений граф Фольке Бернадот.

Його призначення відбулося на наступний день після початку війни. Завдяки активним посередницьким зусиллям президента шведського Червоного Хреста, виступав на ниві дипломатії, 29 травня було укладено хоча й тимчасове, але перемир'я між воюючими сторонами. Було досягнуто згоди про припинення вогню терміном на чотири тижні, яке вступало в силу з 11 червня. Безпосередню роль у процесі досягнення перемир'я зіграв Фольке Бернадот. Як куратор миротворчої місії, граф наполягав на забороні на ввезення озброєння на території конфліктуючих держав. Разом з тим він лобіював початок остаточних мирних переговорів у період, коли діяла угода про припинення вогню. Єврейська сторона чинила опір одному з пунктів плану Бернадота, згідно з яким вводилася заборона на в'їзд в країну людей, що досягли призовного віку. Тим не менш, на думку експертів, досягнуте перемир'я зіграло на руку Ізраїлю, який приступив до роботи щодо збільшення чисельності армії і реформування озброєння. Зрештою граф Бернадот 27 червня 1948 представив на обговорення компромісний план, за яким територія Палестини, так і не стала суверенною, підлягала управління, яке здійснювали спільно Ізраїль і Йорданія. Бернадот посилено акцентував увагу на проблемі біженців, які були змушені тікати з районів, окупованих ізраїльськими військами, вважаючи, що цей факт підриває зусилля з досягнення довготривалого миру.