Іоган Каспар Блюнчлі: біографія

Біографія

Освіта

Закінчивши курс в Цюріхському політичному інституті, Блюнчлі в 1817 р. займався під керівництвом Савіньї в Берлінському університеті, а потім під керівництвом Гассе і Нибура в Боннському, де (1829) отримав ступінь доктора за дисертацію «Entwickelung der Erbfolge gegen den letzten Willen».

Швейцарія

провівши наступну зиму в Парижі і зблизившись з видатними французькими діячами, Блюнчлі присвячує потім цілих 18 років поруч з науковими роботами, які доставили йому скоро велике ім'я в політичній літературі, дуже старанної політичної діяльності на своїй батьківщині. Отримавши в 1830 місце в канцелярії Цюріхського окружного суду, він виступив в якості приват-доцента викладачем римського права в Цюріхському політичному інституті. У виданому ним дуже скоро, 1830, соч. «Ueber die Verfassung des Staates Z?rich» Блюнчлі представив основи необхідних реформ, хоча і заявив себе противником радикалізму, що особливо виявляється з слідував за тим праці «Das Volk und der Souver?n» (1831). При відкритті у 1833 Цюріхського університету Блюнчлі був запрошений на кафедру публічного права. У капітальному своєму творі «Staats-und Rechtsgeschichte der Stadt und Landschaft Z?rich» (2 т., Цюріх, 1838-39, 2 изд. 1856) Блюнчлі є прихильником історичної школи. Будучи з 1837 р. членом Великої ради, Блюнчлі стояв на чолі так називалася конституційної партії, але з 1844 р. перестав брати діяльну участь в політичній боротьбі і віддався виключно своїм улюбленим наукових занять. До цього часу відносяться його твори «Psychol. Studien ? ber Staat u. Kirche»(1844) і«Geschichte des Schweiz. Bundesrechts»(2 т., 1846-52, 2-е вид. 1875). Схвильований неуспіхами своєї партії, Блюнчлі написав анонімну брошуру «Stimme eines Schweizers f?r und ?ber die Bundesreform» (Цюр., 1847) і незабаром покинув батьківщину, прийнявши (1848) запрошення зайняти в Мюнхенському університеті кафедру німецького цивільного і загального державного права.

Мюнхен

Тут особливо розвернувся талант Блюнчлі як професори і плідного письменника по державознавства. Він видає один за іншим капітальні праці: «Allgemeines Staatsrecht» (2 т., Мюнх., 1852, 5 видавництво. 1875-76; рос. Пер. Під ред. Пр. Ф. Дмитрієва, М ., 1865-66); «Deutsches Pr i vatrecht» (M., 1853, 3-е вид. 1864); «Privatrechtliches Gesetzbuch f?r den Kanton Z?rich mit Erl?uterungen» (4 т., Цюр ., 1854-56). Разом з Арндт і попелом він заснував журн. «Kritische Ueberschau f?r Gesetzgebung a. Rechtswissenschaft», вих. з 1853-59.

Ім'я його отримало широку популярність в Німеччині, і особливо він був вшанований ліберальну партію: у 1861 р. на з'їзді юристів у Дрездені він був обраний головою, і в тому ж році йому запропонована була в Гейдельберзькому університеті кафедра державознавства і науки поліції, яку обіймав до тих пір знаменитий Моль. Тут він взяв діяльну участь у політичних справах, був засновником союзу протестантів (Protestantverein), постійним головою їх з'їздів, так само як і баденського генерального синоду (1867), а в якості члена баденською першої палати був ініціатором її реорганізації . Літературна ж його діяльність не слабшала: окрім безлічі окремих робіт (збори їх видано в 2-х т., 1875-76) і крім діяльної участі в видавався Братером «Deutsches Staatsw?rterbuch» (11 томів, Штутг. , 1857-70), він написав підручник міжнародного права «Das moderne V?lkerrecht» (1868, 3-е вид. 1878, російська пер. під ред. гр. Комаровського, М. 1876) і «< i>Politik als Wissenschaft»(Штутг., 1875). На російську мову були переведені його «Антропологічні нариси» (СПб., 1867) та «Історія загального державної реєстрацiї. ладу і політики з XVII ст. до теперішнього часу »(СПб., 1874). Його ідеї з міжнародного права стали авторитетними. Пропозиція його створити періодичні з'їзди вчених представників міжнародного права для поступового впровадження переконання про можливість замінити в міжнародних відносинах кулачне право війни міжнародним трибуналом було вітати як вченими всіх країн, так і друзями світу, і за його пропозицією створився т. н. Міжнародний інститут, уперше зібрався під його головуванням у Генті в 1873 р.

Комментарии

Сайт: Википедия