Роман Аркадійович Абрамович: биография

У червні 1996 року Роман Абрамович увійшов до складу ради директорів АТ «Ноябрьскнафтогаз », а також очолив московське представництво« Сибнафти ». У вересні 1996 року він був обраний акціонерами до ради директорів «Сибнафти».

Великий бізнес, скандальна популярність і вихід на державний рівень

У січні - травні 1998 року відбулася перша невдала спроба створення об'єднаної компанії «Юксі» на базі злиття «Сибнафти» і «ЮКОСа», завершення якої перешкодили амбіції власників.

За деякими відомостями, до цього ж часу відноситься початок розбіжності ділових і політичних інтересів Абрамовича і Березовського, згодом закінчилося розривом відносин.

У листопаді 1998 у ЗМІ з'являється перша згадка про Абрамовича (при цьому довгий час були відсутні навіть його фотографії) - звільнений керівник Служби безпеки президента Олександр Коржаков назвав його скарбником найближчого оточення президента Єльцина (так званої «сім'ї »). Надбанням громадськості стала інформація про те, що Абрамович оплачує витрати дочки президента Тетяни Дяченко і її майбутнього чоловіка Валентина Юмашева, займався фінансуванням передвиборчої кампанії Єльцина в 1996 році, лобіює урядові призначення.

У грудні 1999 року Абрамович стає депутатом Держдуми від Чукотського виборчого округу № 223. Через рік він перемагає на губернаторських виборах на Чукотці, набравши понад 90% голосів, і складає з себе депутатські повноваження. З собою на Чукотку Абрамович привозить своїх управлінців з «Сибнафти» і вкладає значні власні кошти в поліпшення умов життя місцевих жителів.

У 2000 році Абрамович спільно з Олегом Дерипаскою створюють компанію «Російський алюміній», а також стають співвласниками «Іркутськенерго», Красноярської ГЕС і автомобілебудівного холдингу «РусПромАвто» (виробництво легкових і вантажних автомобілів, автобусів і будівельно-дорожньої техніки).

В кінці 2000 року Абрамович викуповує у Бориса Березовського пакет акцій ОРТ (42,5 %) і через півроку перепродує їх «Ощадбанку». Навесні 2001 року акціонери «Сибнафти» скуповують блокуючий пакет акцій компанії «Аерофлот» (26 %).

У травні 2001 року Генпрокуратура Росії збуджує кілька кримінальних справ стосовно керівництва «Сибнафти» за запитом депутатів Держдуми на підставі акта Рахункової палати про порушення в ході приватизації «Сибнафти», проте вже в серпні 2001 року розслідування було припинено у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Влітку 2001 року Абрамович вперше входить в список найбагатших людей за версією журналу Forbes з статком у $ 14 млрд.

У жовтні 2001 року стає офіційно відомо про створення акціонерами «Сибнафти» компанії Millhouse Capital, зареєстрованої в Лондоні і що отримала в управління всі їхні активи. Головою ради директорів Millhouse стає президент "Сибнафти" Швідлер.

У грудні 2002 року «Сибнефть» спільно з ТНК набувають на аукціоні 74,95% акцій російсько-білоруської компанії «Славнефть» (раніше «Сибнефть» викупила в Білорусі ще 10% акцій) і згодом ділять між собою її активи.

Влітку 2003 року Абрамович купив знаходиться на межі розорення англійський футбольний клуб «Челсі», виплатив його борги і укомплектував команду дорогими футболістами, що широко висвітлювалося в ЗМІ в Британії і в Росії, де його звинувачували в тому, що він вкладає російські гроші в іноземний спорт.

Починаючи з другої половини 2003 року, компанія «Сибнефть» піддавалася перевіркам Генпрокуратури щодо законності придбання в грудні 1995 року пакету акцій низки компаній - «Ноябрьскнефтегазгеофізікі», «Ноябрьскнафтогаз», Омського НПЗ і «Омскнефтепродукта», а в березні 2004 року Міністерство з податків і зборів пред'явило «Сибнефти» податкові претензії за 2000-2001 роки у розмірі близько одного мільярда доларів. Пізніше стало відомо, що розміри податкової заборгованості були знижені податковими органами більш ніж втричі, а сама заборгованість вже повернена до бюджету.