Наши проекты:

Про знаменитості

Жан-Батіст Брусс: біографія


Жан-Батіст Брусс біографія, фото, розповіді -

Із священиків у солдати

Відомо, що Ж-Б. Брусс походив з небагатої та дуже побожною сім'ї. Батько майбутнього генерала бажав, щоб син став церковнослужителем і ніс Слово Боже в маси. Він навіть визначив його в престижну семінарію, розташовану в місті Туль. Але вивчення католицьких догматів швидко набридло Жану-Батісту, і він, сповнений патріотичних почуттів і збурений жагою пригод, в 1791 вступив добровольцем в 3-й батальйон департаменту Мерт. У тому ж році (6 вересня) він був призначений капітаном цього підрозділу, направленого в Центральну, а потім у Мозельською армію генерала Бернонвіля. 14 грудня 1792 Брусс отримав своє перше поранення в бою під Вавреном.

15 лютого 1794 Жан-Батіст в чині командира батальйону був переведений у 34-у полубрігаду, що воювала у складі Самбра-маасского армії. 20 лютого 1796 його прикріпили до 43-ї піхотної полубрігаде (дивізія Коло). Наприкінці того ж року він тимчасово вибув з ладу через важке поранення в голову.

Служба в Неаполі. Губернаторський пост в Мілані

У 1797 у складі Італійської армії Брусс відзначився при взятті міста Спеція; одним з перших увірвався в зміцнення форту Чіузі; у Тарвізіо особисто полонив австрійського генерала, за що був тимчасово призначений полковником сорок третьому полубрігади (затверджений у званні 29 березня 1797). З 24 жовтня 1798, перебуваючи при штабі дивізії генерала Дюемом, Жан-Батист взяв участь в облозі Цівіта дель Тронто (7 грудня) і захопленні Пескари. З 1799 Брусс воював у Неаполітанської армії, у складі якої відзначився при Беневенто (18 січня 1799), а також розгромив армію кардинала Руффо і придушив повстання калабрийцев в Апулії, захопивши і зруйнувавши дощенту Андрієві і Трані - головні пункти оборони бунтівників.

За бойові успіхи на Неаполітанському театрі військових дій, за сприяння генерала Шампіоне, 3 лютого (за деякими відомостями 15 лютого) 1799 Брусс отримав чин бригадного генерала. Проте вже 19 березня він був помилково звинувачений разом з вищезазначеним генералом у хабарництві, зміщений із займаної посади і позбавлений звання, яке йому повернули лише після перевороту 30-го Преріаль (18 червня 1799).

25 листопада 1799 Брусс призначили комендантом Валансьєн, 29 березня 1800 ненадовго перевели в резерв, а потім знову направили до Італії у складі дивізії генерала Луазон. 25 травня він зайняв позицію в форту Бар, 5 червня блокував Піццігеттоне, 12 червня форсував Адду і на наступний день опанував Кремоні. Після цього стрімкого маршу Брусс відбув у військовий табір в Ам'єні, а 12 жовтня 1800 в черговий раз повернувся до Італії. З 1801 по 1803 він обіймав пост губернатора Мілана. 22 вересня 1803 був призначений військовим комендантом Парижа. Цією почесною посаді він позбувся 7 листопада 1805, ставши начальником штабу Північної армії. 7 лютого 1806 його в якості командира резервної дивізії перевели в корпус маршала Лефевра.

Знову в Італії. Участь в Австрійській кампанії 1809

16 червня 1806 Брусс прибув в розташування Італійської армії на місце генерала Себастьяні, який відбув з дипломатичною місією до Туреччини. З березня 1809 командував 2-ю дивізією під початком Є. Богарне. Брав участь у війні з Австрією. Зазнав поразки при Діагано (11 квітня 1809). У бою при Сачіле (16 квітня) йому підкорявся лівий фланг, а потім ар'єргард армії віце-короля. З 28 квітня генерал складався при корпусі маршала Макдональда, очолюючи 1-у піхотну дивізію, разом з якою відчайдушно боровся біля річки П'яве (8 травня), при Вілланове (11 травня), Превальде (16 травня) і Тарвізіо (18 травня). 21 травня опанував Лайбаха, а потім обложив Грац.

Під час битви при Ваграмі (5-6 липня 1809) його дивізія діяла на самому вістрі знаменитої колони Макдональда, метою якої було пробити пролом у бойових порядках австрійців. За цю битву Брусс був нагороджений орденом Почесного легіону когорти вищих офіцерів Імперії (21 липня 1809), а в жовтні того ж року возведений у графський титул. У 1810 він командував 2-го військового округу Італійського королівства (Брешія). З 20 квітня 1811 йому була підпорядкована 2-а дивізія обсерваційного корпусу в Італії, що став з 1 квітня 1812 4-м корпусом Великої армії.

Похід до Росії. Оборона Страсбурга і Келя (1813 р.). Кончина генерала

Війну в Росії Брусс пройшов разом з 14-ї піхотної дивізії, яка відзначилася в бою у Островно, в Бородінській битві (штурмуючи Курганную висоту ()), в битві за Малоярославець (підтримуючи знекровлену і лішівшуюся командира 13-ю піхотну дивізію ) і, нарешті, під Красним (прикриваючи відступ імператора і 4-го корпусу). До 17 листопада 1812 славна 14-а дивізія нараховувала лише 400 (!) Осіб.

24 червня 1813 Брусс очолив 3-ю дивізію Майнцський обсерваційного корпусу. 2 листопада Наполеон особисто доручив йому обороняти Страсбургу і Келя від наступаючих союзників. Цей наказ він виконував аж до зречення імператора. Ті, що прийшли до влади Бурбони визначили генерала на адміністративну посаду в його рідній департамент Мез (21 червня 1814).

13 грудня 1814 Жан-Батіст Брусс у віці 48 років помер від апоплексичного удару, який поклав кінець його блискучій кар'єрі.

Комментарии

Сайт: Википедия