Станіслав Никодимович Булак-Балаховичі: биография

Житель Мозиря А. Найдич так описував події в столиці БНР Мозирі після взяття міста балаховцамі:

n

«О 5 годині. вечора балаховци вступили в місто. Селянське населення радісно зустріло балаховцев, але євреї поховалися по квартирах. Зараз же почався погром з масовими згвалтуваннями, побиттями, знущаннями та вбивствами. Офіцери брали участь у погромі нарівні з солдатами. Незначна частина російського населення грабувала лавки, розкриті балаховцамі. Всю ніч по місту стояли душу роздирають крики ... »

n

У доповіді комісії з реєстрації жертв набігу Балаховича в Мозирському повіті говорилося, що

n

«Насильству піддавалися дівчинки від 12 років, жінки 80 років, жінки з 8-місячної вагітністю ..., причому насильства відбувалися від 15 до 20 разів. Хоча утворилася місцевої комісією для обстеження та надання допомоги було обіцяно повне збереження лікарської таємниці, число звертаються за допомогою досягає всього лише близько 300 жінок, більшу частину яких становлять хворі венеричними хворобами або завагітніли ... »

n

У відповідь на численні звинувачення польських військових і союзників-есерів в антисемітизмі, той не придумав нічого кращого, як видати наказ про формування в складі своєї армії «добровольчого єврейського батальйону», для якого навіть була встановлена ??особлива форма. Командувати цим батальйоном став служив у Балаховича прапорщик Цейтлін, в батальйоні крім нього складався ще три євреї, тобто, «батальйон» фактично просто залишився на папері.

Починаючи з 20-х років почали завзято ходити чутки про єврейський походження Булак-Балаховича. Мова йшла про його матір Юзефі Шафран (поширена у Східній Європі і на Балканах єврейське прізвище). Цю версію підкріплювали його одруженням в 1905 році на єврейці Генріетта Гарбель, яка народила йому дочку і двох синів (які є євреями згідно Галахи). Достовірних відомостей про це немає.

Міжвоєнний період

Балаховичі отримав від Пілсудського звання генерала польської армії і лісову концесію в Біловезькій Пущі, де працівниками були колишні члени його загону. У 1926 році він взяв найактивнішу участь у Травневому перевороті Юзефа Пілсудського і Люціана Желіговського.

Під час громадянської війни в Іспанії Балаховичі складався в якості спостерігача при польської військової місії у Франка, фактично будучи радником каудильйо по партизанської та диверсійної діяльності. У 1938 брав участь у забезпеченні заходів по розділу Чехословаччини з польської сторони.

Вбивство

Був убитий у Варшаві 10 травня 1940 року.

nСейчас на стіні семінарії встановлена ??меморіальна дошка, де зазначені основні етапи життя генерала Станіслава Булак-Балаховича:

n

n

• Після капітуляції творець «Військової конфедерації»
• По-звірячому убитий 10 травня 1940 року в Саске-Кемпе
• Командувач білоруської союзної армії, яка билася за незалежність Польщі в війні 1920 року
• Організатор і командир Окремої спеціальної групи, яка приймала участь в обороні Варшави у вересні 1939 року

n

n

Сім'я

Булак-Балаховичі був одружений тричі. У 1905 році одружився з дочкою місцевого доктора дівчині іудейського сповідання Генрік (Генріетте) Гарбель, від якої у нього була дочка Олена (Алдона) і два сини - Медард (Юліуш) і Генрик (Мартін). У 1913 році він кинув дружину, яка померла в 1918 році. Після її смерті одружується на остзейських баронесі Герді фон Герхард, від якої у нього було дві дочки - Софія і Марія. Незабаром після закінчення радянсько-польської війни третім шлюбом одружився на Яні (Яніні) Коречко, від якої у нього були дочки Данута і Барбара.

Образ Булак-Балаховича в кінематографі

Станіслав Никодимович є одним з діючих осіб фільму «Кут падіння» (1970, реж. Геннадій Казанський), поставленого на студії Ленфільм за однойменним романом Всеволода Кочетова. У картині він зображений лише в одній єдиній сцені - урочистому в'їзді до Львова, супроводжується стратами захоплених в полон червоноармійців. Роль Балаховича виконує ленфільмовскій актор Юрій Дедовіч. З'являється Булак-Балаховича і в латвійській стрічці «Дотик» (1973, реж. Ростислав Горяєв), що розповідає про Яна Фабриціуса (Гунар Цилинський). У фільмі показані як «червоний» період Балаховича, так і його перехід до білих (Фабриціус був тоді його головним супротивником). Юрій Дедовіч, в якійсь мірі, продовжив життя свого героя і в телевізійному фільмі «Мирне літо 21-го року» з циклу Державний кордон. Образ Заяця (командира загону, коїть з Польщі нападу на радянську територію) є збірним. Проте, в ньому проглядаються риси особи і біографії Станіслава Булак-Балаховича