Наши проекты:

Про знаменитості

Фадей Булгарін: біографія


Фадей Булгарін біографія, фото, розповіді - письменник, журналіст, критик, видавець
05 липня 1789 - 13 вересня 1859

письменник, журналіст, критик, видавець

Біографія

СімБулгаріним відбувається із шляхти Речі Посполитої, повне прізвище - Шкандербек-Булгарін, за сімейними переказами, предок був болгарського князівського походження. Польський літератор Осип Пшецлавскій, який добре знав Булгаріна, вважав його білорусом.

Батько, затятий республіканець, дав йому ім'я на честь Тадеуша Костюшка. Мати в дитинстві відвезла Булгаріна в Санкт-Петербург, де він у 1798-1806 роках навчався в Сухопутному шляхетському кадетському корпусі. Погано знав російську мову і в роки навчання, наділений імпульсивним характером, постійно конфліктував з викладачами та однокласниками. Почав писати байки, сатири.

У 1806-1807 роках брав участь у військових діях проти французів. Був поранений під Фридландом і нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня. У 1808 році брав участь у шведській кампанії.

За одну з сатир кілька місяців провів під арештом; попався на очі великому князю Костянтину Павловичу одягненим в маскарадний костюм у день чергування. Тертя з начальством закінчилися звільненням з армії в чині поручика (1811).

Перебрався до Варшави, потім до Парижа, потім до Пруссії, там був мобілізований в армію Наполеона і в складі Польського легіону воював в Іспанії. У 1812 році брав участь у поході французької армії до Росії в складі Російської корпусу (нараховував близько 8 тис. чоловік), був нагороджений орденом Почесного легіону (факт відомий з його слів, документально не підтверджується), отримав чин капітана. У 1814 здався в полон пруським військам.

Біографія Булгаріна, який служив на боці Наполеона, а потім сделавшегося прихильником імператорської політики та агентом Третього відділення, була предметом обговорення в російській суспільстві і численних епіграм. Сам Булгарін виправдовувався тим, що вступив у французьку армію до 1812 року, коли Франція була союзницею Росії.

Після закінчення війни повернувся до Варшави. У 1816 році був у Санкт-Петербурзі, потім переїхав до Вільно. Керував довколишнім маєтком свого дядька і почав публікуватися, в основному анонімно, польською мовою, у віленських періодичних виданнях «Dziennik Wile?ski», «Tygodnik Wile?ski», «Wiadomo?ci Brukowe». Інтенсивно спілкувався з місцевими ліберальними польськими літераторами та викладачами Віленського університету, які входили в Товариство шубравців («ледарів»; 1817-1822). У січні 1819 Булгарін став навіть його почесним членом; після від'їзду з Вільни підтримував з шубравців тісні контакти.

У 1819 році Булгарін остаточно оселився в Санкт-Петербурзі, завів зв'язку в столичних літературних колах, познайомився з М. М. Карамзіним (1819), Н. І. Греч (1820), К. Ф. Рилєєв, О. А. Бестужев і Н. А. Бестужев, В. К. Кюхельбекер, А. С. Грибоєдовим, А. О. Корниловичем.

У Санкт-Петербурзі розгорнулася його літературна і видавнича діяльність.

У 1824 році різко змінив погляди з «ліберальних» на «реакційні». Після поразки декабристів зі створенням III відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії співпрацював з нею, чим заслужив з легкої руки О. С. Пушкіна, якого критикував за поему «Гаврііліада», репутацію інформатора.

Похований на кладовищі в Дерпті (нині Тарту).

Літературна діяльність

У 1819-1820 роках анонімно або під криптонімом публікував вірші, нариси, спогади в петербурзькій газеті польською мовою «Ruski inwalid czyli wiadomo?ci wojenne» ( польська версія «Російського інваліда»; (1817-1821).

Комментарии

Истории

Хорош, падлюка! Фаддей Булгарін

Якщо дівчина просить... Тадей Венедиктович Булгарін