Вавилов Микола Іванович: биография

Закон гомологічних рядів не знімав усіх труднощів, оскільки було ясно, що однакові зміни фенотипових ознак можуть бути обумовлені різними генами, а існував у ті роки рівень знань не дозволяв безпосередньо пов'язувати ознака з певним геном. Стосовно видів і родів Вавилов зазначав, що «ми маємо справу поки в основному не з генами, про які ми знаємо дуже мало, а з ознаками в умовах певного середовища», і на цій підставі вважав за краще говорити про гомологічних ознаках. «У разі паралелізму віддалених сімейств, класів, звичайно, не може бути й мови про тотожні генах навіть для схожих зовні ознак».

Незважаючи на те, що спочатку закон був сформульований на основі вивчення переважно культурних рослин, пізніше , розглянувши явище мінливості у грибів, водоростей і тварин, Вавілов прийшов до висновку, що закон має загальний характер і виявляється «не тільки у вищих, а й у нижчих рослин, так само як і у тварин».

Прогрес генетики справив значний вплив на подальший розвиток формулювання закону. У 1936 році Вавілов назвав перше формулювання зайво категоричною: «Таке було тоді стан генетики ...». Було прийнято думати, що «гени ідентичні у близьких видів», біологи «представляли ген більш стабільним, ніж в даний час». Пізніше було встановлено, що й «близькі види можуть за наявності подібних зовні ознак характеризуватися багатьма різними генами». Вавилов зазначав, що в 1920 році приділив «мало ... уваги ролі відбору», зосередивши основну увагу на закономірностях мінливості. Це зауваження аж ніяк не означало забуття теорії еволюції, бо, як підкреслював сам Вавілов, вже в 1920 році його закон «перш за все представляв формулу точних фактів, заснованих повністю на еволюційному вченні».

Вавілов розглядав сформульований ним закон як внесок у популярні на той час уявлення про закономірний характер мінливості, що лежить в основі еволюційного процесу (наприклад, теорія номогенеза Л. С. Берга). Він вважав, що закономірно повторюються в різних групах спадкові варіації лежать в основі еволюційних паралелізмів і явища мімікрії.

Рослини, описані Вавіловим

• Secale dighoricum (Vavilov) Roshev.
• Linum indehiscens (Neilr.) Vavilov & Elladi
• Linum dehiscens Vavilov & Elladi
• Avena nudibrevis Vavilov
• Hordeum pamiricum Vavilov
• Triticum persicum Vavilov
• Secale afghanicum (Vavilov) Roshev.

Вавілов і Лисенко

1931-1935

На початку 1930-х років, будучи вже академіком і великим науковим керівником, Вавілов підтримав роботи молодого агронома Т. Д. Лисенка (у той час співробітника Всесоюзного селекційно-генетичного інституту в Одесі) за яровизації - перетворенню озимих культур в ярі шляхом передпосівного впливу низьких позитивних температур на насіння. У 1931 році на нараді в Наркомземі Вавілов виступив з доповіддю «Нові шляхи дослідної роботи з рослинництва», в якому було порушено питання про дослідження вегетаційного періоду рослин та можливого скорочення цього періоду. У цій доповіді були згадані роботи Х. А. Аллард і В. В. Гарнера, Г. С. Зайцева та інших вчених. У тому числі були приведені роботи Лисенка. Головною перевагою робіт Лисенко Вавілов вважав можливість управління тривалістю вегетаційного періоду.

Вавілов розраховував, що запропонований Лисенко метод можна буде ефективно застосувати в селекції, що дозволить повніше використовувати світову колекцію корисних рослин ВИРа для виведення шляхом гібридизації високопродуктивних, стійких до захворювань, посухи і холоду культурних рослин. Зокрема, одним з головних переваг яровизації Вавілов вважав її потенційне використання в селекційних роботах як можливий засіб синхронізації цвітіння рослин, які не визрівали в кліматі Радянського Союзу (проблема, яку намагався вирішити колектив Вавилова). Виступаючи на VI Міжнародному генетичному конгресі в США в 1932 році, Вавілов заявив: