Про знаменитості
Володимир Наумович Вайсблат: біографія
російський видавець, перекладач, драматург, літератор, мистецтвознавець
Біографічні дані
Народився в сім'ї київського рабина Н.Я. Вайсблата. Старший брат живописця, графіка і скульптора Йосипа Наумовича Вайсблата та відомого вченого-медика в області стоматології та щелепно-лицевої хірургії, доктора медичних наук Соломона Наумовича Вайсблата, батько фізика Олександра Володимировича Вайсблата, дід книгознавців та видавця Артура Рудзицький.
Вчився в Малині, в чотирнадцятирічному віці переїхав до Києва. Заробляв на життя, працюючи в друкарні, даючи уроки. Екстерном закінчив 8-у гімназію в Києві, виїхав до Німеччини, де в 1906 році закінчив Гейдельберзького університету.
Друкував статті з історії книги та мистецтвознавства в петербурзьких журналах «Російський Бібліофіла», «Аполлон», у київських журналах В. Кульженка: «Мистецтво в Південній Росії», «Мистецтво і друкарська справа», у тому числі серію статей про німецький художника Еміля Преторіус.
Написав п'єсу «До сонця» (опублікована 1908, поставлена ??в театрі « Соловцов », Київ). Разом з Олександром Адашевим склав «Театральну хрестоматію» (1913, передмова К. Станіславського). Автор популярних у Росії збірок «Читець-декламатор» (Київ, 1906-1917).
У 1911 і 1912 роках - упорядник німецько-російського і російсько-німецького словників.
Був в приятельських відносинах з Шолом-Алейхемом, Максимом Горьким, Олександром Бенуа та ін
У 1914 році - комісар Російського відділу на Міжнародній виставці друкарської справи і графіки в Ляйпцигу. Разом з іншими підданими Російської імперії інтернований у зв'язку з початком війни в Данію. Повернувся до Росії на початку 1917 годa. Активний учасник культурного життя Києва з 1917 годa: один із засновників Держвидаву Україна, УНІКА (з 1931 годa - професор).
Видавець творів Михайла Грушевського, Катерини Грушевської, Сергія Маслова, Миколи Зерова та ін Художній редактор практично всіх українських книг, які видавалися в Києві в 1918-1920-х. У ці роки був дружний з Генріхом Нейгаузом, П. Еттінгер, Сергієм Єфремовим, Андрієм Ніковським, Павлом Филиповичем, Георгієм Нарбутом та ін
Разом з Миколою Зеровим переклав «Народні оповідання» класика нової єврейської літератури на ідиш Іцхок-Лейбуш Переца (видано 1920, 1921, перевидання - 1994). Статті в журналі «Бібліологічні вісті». У 1931 і в 1933 - художній редактор «Кобзаря» Тараса Шевченка з ілюстраціями Василя Седляра. Наприкінці 1936 годa вигнаний з викладацької роботи, в 1936-1941 роках - працював у відділі рукописних і рідкісних книг Бібліотеки АН УРСР, пізніше - в Медіздате УРСР на посаді технічного редактора.
У 1941 році - евакуюється разом з сім'єю в Середню Азію. У 1943 році - повернення у звільнений Київ, де й помер. Похований на Байковому кладовищі.
Спогади про Володимира Вайсблата залишили Григорій Кочур, Софія Зерова, Віра Нарбут.
Література і джерела
- Вісім листів Шолом- Алейхема В. Вайсблата / / Єгупець. - 1996. - № 2. -С.69-76.
- Костриця М. Ю.Вайсблат Володимир Наумович / / Енциклопедія Сучасної України. - Т. 4. - К., 2005. - С. 28.
- Рудзіцькій Артур«Незнання ім'я: Олександр Гер» / / Книжник. - 1992. - № 2. - С.12-14.
- Череватенко Леонід. «У науку іншім людям І вікам» / / Дніпро. - 1990. - № 6. - С. 103-104.
- Видатні постаті Малинщині
- Рудзіцькій А. Й.Вайсблат Володимир Наумович / / Енциклопедія Мистецтво України. - Т. 1. - К., 1995. - С. 277-278.
- Київ потроху перетворюється на глуху провінцію. Листи В. Вайсблата П. Еттінгера / / Єгупець. - 2007. - № 17. - С. 187-212.