Станіслав Вінценц: біографія

Біографія

Правнук французького (провансальського) емігранта Шарля-Франсуа де Венсана (фр.Charles-Fran?ois de Vincenz), який після Французької революції опинився у Відні і одружився з полькою з м. Станіслав. Батько письменника - піонер нафтовидобутку на Гуцульщині (Станіслав Вінценц народився в найбільшому нафтопромисловому пункті Східних Карпат), мати Софія Прибиловський - зі старого шляхетського роду, що влаштувався в Галичині. У майбутнього письменника була гуцульська няня, навчила його української мови, познайомитися зі звичаями гуцулів. Він виріс на унікальному перехресті безлічі укладів і традицій - італійських, угорських, чеських, словацьких, українських, єврейських, польських, румунських, вірменських, циганських, австрійських, знав, за його словами, чотирнадцять мов. Навчався в гімназії в Коломиї, потім у Стрию, подружився там з К. Вежіньскім. Вивчав право, біологію, психологію, філософію, санскрит у Львівському і Віденському університетах. У Відні захистив дисертацію про вплив філософії Гегеля на Фейєрбаха. Вивчив російську (його перша дружина була з Росії), перекладав Достоєвського.

У Першій світовій війні воював в австрійській армії, після краху імперії Габсбургів перейшов у 1919 у польську, брав участь у поході Пілсудського на Київ, в 1922 був демобілізований. У 1926-1929 редагував у Варшаві щомісячний журнал «Дорога», публікував у ньому есе з філософії релігії. З кінця 1920-х років взявся за працю свого життя - багатотомну епопею з багатошарової та разноязикой життя Гуцульщини «На високій полонині». У 1939, повернувшись у Рунгурська Слободу, був заарештований радянськими властями. Після звільнення в 1940-му емігрував до Угорщини (де допомагав євреям ховатися від антисемітських погромів і нацистських переслідувань). У 1946-47 жив у Західній Німеччині, потім до 1949 - у гірському містечку Ла Комб у французьких Альпах, звідки перебрався до Гренобля, а в 1964 р. - до Лозанни. Співпрацював з паризьким видавництвом «Культура», були близький з Є. Гедройцем, Ю. Чапських, але особливо - з Ч. Мілошем. Довгі роки навколо нього існувала свого роду «платонівська академія», в яку входили люди різного віку з різних країн, час від часу відвідували будинок Вінценца, але незмінно зберігали зв'язок з ним і між собою.

Прах письменника був похований в Кракові.

Творчість

нервом філософських, історичних, політичних міркувань Станіслава Вінценца, що протистояло цим філософії і моралі емігрантського вигнанства і вибраності, було живе, динамічне з'єднання універсальних горизонтів людського розуміння з вірністю, за його висловом, «малій батьківщині», конкретного місця житті кожної людини. У цьому він бачив дух і покликання Європи, початок яких знаходив у своїх улюбленців Гомера і Данте. Перекладав вірші Ендре Аді, Уолта Уїтмена та ін Значна частина спадщини опублікована лише після смерті.

Твори

• Na Wysokiej Po?oninie / На високій полонині: cz. 1. Prawda starowieku / ч.1 Правда старих часів (Варшава, 1936);

cz. 2. Nowe czasy (Zwada) / ч.2 Нові часи (Розбрат) (Лондон, 1970); cz. 3. Barwinkowy wianek / ч.3 Вінок з барвінку (Лондон, 1979);

• Powojenne perypetie Sokratesa / Повоєнні перипетії Сократа (1985)
• O ksi??kach i czytaniu / Про книжки і читанні (Будапешт, 1942, есе)
• Tematy ?ydowskie / Єврейські теми (Лондон, 1977, спогади)
• Nowe czasy (Listy z nieba) / Нові часи (Листи з неба) ( Лондон, 1974);
• Outopos. Zapiski z lat 1938-1944 / Утопос. Нотатки 1938-1944 років (1992)
• Z perspektywy podr??y / Очима мандрівника (1980, есе)
• Po stronie dialogu / На боці діалогу (1983, есе)
• Atlantyda. Pisma rozproszone z lat II wojny ?wiatowej / Атлантида. Розрізнені твори часів Другої світової війни (1994)
• Dante und die Volksmythe / Данте і народна міфологія (Дортмунд, 1963, на ньому. Мовою)
• Dialogi z Sowietami / Діалоги з Радами ( Лондон, 1966)

Зведені видання

• Po stronie pami?ci: wyb?r esej?w. Pary?: Instytut Literacki, 1965.
• Eseje i szkice zebrane. Wroc?aw: Wirydarz, 1997

Література

• Studia o Stanis?awie Vincenzie / Piotr Nowaczy?ski, ed. Lublin - Rzym: Wydawnictwo Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 1994.
• Vincenzowa I. Rozmowy ze Stanis?awem Vincenzem / Regiony, 2001, № 101 (2).
• O?dakowska-Kuflowa M. Wypowiedzie? s?owo. Stanis?aw Vincenz wobec dziedzictwa kultury. Lublin: Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Paw?a II, 1997.
• Stanis?aw Vincenz - humanista XX wieku / Pod red. Miros?awy O?dakowskiej-Kuflowej. Lublin: Wydawnictwo Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 2002 (матеріали міжнародного симпозіуму в Католицькому університеті м. Люблін, травень 2001 р.)
• Madyda A. W poszukiwaniu jedno?ci cz?owieka i ?wiata. Folklor w tw?rczo?ci Stanis?awa Vincenza. Toru?: TNT, 1992.
• Pieszczachowicz J. Stanis?aw Vincenz - pisarz uniwersalnego dialogu. Krak?w: ?r?dmiejski O?rodek Kultury, 2005.
• Vincenz i Krytycy. Antologia tekst?w / Wyb?r, wst?p i oprac. Piotr Nowaczy?ski. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Sk?odowskiej, 2003.
• Pr?chnicki W. Cz?owiek i dialog. «Na wysokiej po?oninie» Stanis?awa Vincenza. Krak?w, 1994.
• Choroszy J.A. Huculszczyzna w literaturze polskiej. Wroc?aw: Nak?. Autora, 1991.

На російською мовою

• Мілош Ч. Ла Комб / / Він же. Особисті зобов'язання. Вибрані есе про літературу, релігії і моралі. М.: Будинок інтелектуальної книги, 1999, с.с.292-305.

Комментарии

Сайт: Википедия