Ігор Ярославович Вовчанчин: биография

1998 Вовчанчин розпочав з участі в міжнародному турнірі з Вале Тудо в Бразилії. У день прибуття він сильно обгорів на сонці, але на його щастя організатори перенесли початок турніру на кілька днів. Вовчанчин виграв три бої, причому в останньому - фінальному - він знову нокаутував Наттера. Спостерігаючи за його тактикою, Ігор визначив, що американець весь час намагається зробити «прохід у ноги». Так сталося і в фіналі: з ударом гонгу Наттер кинувся вперед і нарвався на удар коліном, який вирішив результат поєдинку вже на перших секундах, принісши Вовчанчин титул чемпіона світу з Вале Тудо.

Згодом Ігор ще двічі брав участь у таких чемпіонатах, здобувши перемоги в обох сутичках. При цьому вдруге йому протистояв Едсон Карвалхо. Вовчанчин агресивно атакував і наносив жорсткі і точні удари, раз по раз відкриваючи все нові розсічення на залитому кров'ю особі бразильця, але поєдинок довго не зупиняли. За словами Ігоря, це робилося навмисно, тому що публіка не любила Карвалхо і бажала бачити його побиття.

Виступи в Pride

У 1998 році відбувся дебют Вовчанчин в «Pride Fighting Championships». На турніріPRIDE 4йому протистояв канадський кікбоксер і армрестлерів Гарі Гудрідж. Обидва бійця воліли ударні дії в стійці (хоча Гудрідж і провів пару вдалих тейкдаунов). На 11 хвилині першого раунду двома хуками зліва Вовчанчин відправив супротивника у нокаут.

У квітні 1999 року Вовчанчин протистояв японець Акіра Седзі. Бій пройшов переважно в стійці, де Ігор впевнено перевершував супротивника, проте так і не зміг завершити поєдинок достроково, вигравши за підсумками двох раундів десятихвилинних одноголосним рішенням суддів. У наступному бою Вовчанчин здолав чемпіона турніру з Вале Тудо бразильця Карлоса Баррето, показавши хорошу захист від спроб опонента перевести сутичку на настил рингу.

У травні 1999 року Вовчанчин протистояв американський борець Марк Керр, який відзначився успішними виступами в UFC і на престижних змаганнях з грепплінгуADCC. У першому раунді Керр відкрив у Вовчанчин розсічення біля правого ока і намагався використовувати граунд-енд-Паунд. Другий раунд пройшов під диктовку Вовчанчин, який упевнено домінував у стійці, і врешті-решт нокаутував лежачого на спині опонента серією з ударів колінами в голову. Ігор був оголошений переможцем, але незабаром результат був анульований і бій був визнаний таким через те, що удари колінами в голову в партері були заборонені новою редакцією правил, прийнятої незадовго до поєдинку.

У наступному бою, проведеному через два місяці, Вовчанчин нокаутував бразильця Франциско Буено на другій хвилині першого раунду. Цей нокаут вважається одним з найжорсткіших за історію MMA.

До початку 2000 року Ігор Вовчанчин став вважатися одним з провідних бійців у Pride. Не дивно, що його запросили для участі в Гран-прі 2000 року.

30 січня Вовчанчин переміг рішенням японського прореслера Олександра Оцука і таким чином завоював путівку у фінальну частину турніру, яка пройшла в кінці травня.

Турнір припускав проведення всіх фінальних боїв за один вечір. У чвертьфіналі Вовчанчин протистояв Гудрідж, який знову був переможений нокаутом. У півфіналі проти Ігоря вийшов Кадзуса Сакураба, провів до цього безпрецедентний в історії MMA 90-хвилинний бій з Ройсом Грейсі. Вовчанчин впевнено домінував, але так і не зміг за час першого раунду завершити поєдинок достроково. Після перерви секунданти Сакураби викинули рушник.

Таким чином, у фінал турніру вийшли Вовчанчин і американець Марк Коулмен, якому не довелося битися в півфіналі, тому що його супротивник - Кадзуюкі Фудзіта - отримав травму в попередньому поєдинку і здався Коулменом відразу ж після удару гонгу. Це давало американцеві перевагу перед виснаженим 15-хвилинним протистоянням з Сакурабой Вовчанчин.