Про знаменитості
Федір Кіндратович Волков (Вовк): біографія
17 березня 1847 - 30 червня 1918
російський і український антрополог, етнограф, археолог, громадський діяч
Біографія
Народився в селі Крячківка Полтавської губернії (зараз Пирятинський район Полтавської області) в родині козака. Закінчив Новоросійський (Одеський) університет і Київський університет (факультет природознавства). У 1874-1876 роках Вовк працював у канцелярії Київської контрольної палати, одночасно брав участь у роботі Південно-Західного відділення Російського географічного товариства в галузі етнографії та археології.
Волков (Вовк) брав участь в українському національному русі, і через переслідування з боку уряду в 1879 році був змушений покинути Росію.
В еміграції продовжував наукову роботу в галузі етнографії, антропології, археології. З 1887 року живе в Парижі, де читає лекції з етнографії. У Парижі вийшли роботи Вовка з етнографії росіян і українців Добруджі і Задунайської Січі, ремісників Болгарії, про весільні обряди слов'янських народів. Паризьке антропологічне товариство нагородило Вовка Великий медаллю імені П. Брока за досягнення в області палеоантропології. Вовк також отримав ступінь доктора природничих наук.
У 1905 році Волков (Вовк) отримав дозвіл повернутися до Росії. З кінця 1905 року живе в Санкт-Петербурзі. З 1911 року - голова Російського антропологічного товариства, очолював редакцію «Щорічника Російського антропологічного товариства», організував український відділ в експозиції Російського музею в Санкт-Петербурзі.
Науковий внесок
До сфери наукових інтересів Вовка входив широке коло питань, пов'язаних з історією, антропологією, етнографією українців і слов'ян загалом. Волков - основоположник вітчизняного палеолітоведенія. Він відкрив пізньопалеолітичних стоянку біля села Мезин (Коропський район Чернігівської області). Організатор і керівник низки антропологічних та археологічних експедицій, в тому числі на Галичині, Буковині, Закарпатті, в Чернігівській, Волинській, Херсонській губернії, на Кубань, Тамань. Результати цих досліджень Вовк узагальнив у кількох монографіях.
Також цікавився питаннями архітектури, мистецтва, літератури.
Деякі з висновків Волкова (Вовка) в галузі антропології та археології були визнані сучасної антропологічної наукою помилковими. Тим не менш, його внесок в антропологічну науку, археологію та етнографію, як і раніше високо оцінюється, а зібраний ним в експедиціях фактичний матеріал не втратив актуальності і до наших днів.
Найголовніші праці
- Українське Рибальство у Добруджі.
- Задунайська Січ по місцевих спогадами і розповідями (1883);
- Le traoneau dans les rites fun ? raires de l'Ukraine (1895);
- Les dolmens de l'Ile d'Yeu (1895);
- Свадбарскіте обреді на слов'янські народи (1890);
- Rites et usages nuptiaux en Ukraine (1891) ;
- Variations squelettiques du pied chez les Primates et chez les races humaines (докторська дисертація);
- D ?couvertes pr? historiques de M. Chvoika а Kiev (1899);
- Єврейське питання в слов'янської стороні (1882);
- La fraternisation en Ukraine (1892);