Наши проекты:

Про знаменитості

Іван Євстахійович Виговський: биография


Служба у війську Речі Посполитої

Свою військову кар'єру Виговський розпочав «товаришем» у кварцяному війську Речі Посполитої, з якого складався кістяк польської армії. У роки правління короля Владислава IV (1632-1648 рр..) Виговський відзначився у боротьбі проти «неприятеля святого Хреста Господня», тобто - турецько-ногайсько-татарської агресії. У 1638 році він став писарем при Яцеку Шемберкові - комісара Речі Посполитої над Військом Запорозьким у 1638-1648 рр.. Тоді ж Виговський познайомився та увійшов у тісніші контакти з Б. Хмельницьким - тодішнім генеральним писарем Війська Запорозького. Принаймні вони зустрічалися під час переговорів на Масловому Ставу (нині с. Маслов Миронівського району).

Виговський був спочатку ротмістром кварцяного війська і в склад авангарду карателів, очолюваного Стефаном Потоцьким, брав участь у битві на Жовтих Водах. У вирішальний момент бою біля Княжих Байраків (16 травня 1648 р.) він бився хоробро, але потрапив у полон. Тричі він тікав, але невдало, й тоді його прикували до гармати. Полоненого врятував Богдан Хмельницький, котрий викупив його в хана Іслама-Гірея III за коня. Тоді Виговський дав гетьману присягу вірно йому служити і додержав її.

На службі козацтву

Особистий писар Богдана Хмельницького

Виговський став спочатку особистим писарем гетьмана та ймовірно, супроводжував Хмельницького у переможному поході 1648 р. Під час облоги Львова Хмельницький послав Виговського до трансільванського князя Д'єрдя Ракоці, про що згадував сам гетьман у своєму листі від 27.11.1648 р. Завдання цієї місії полягало в укладенні союзу. Це було перше козацьке посольство до Трансільванії, й надалі союз з нею (1656 р.). Будучи спочатку особистим писарем гетьмана, Виговський швидко здобуває авторитет і робить блискучу кар'єру. Брав участь у кампанії 1649 р. Тоді він став головним поряд з гетьманом упорядником «Реєстру Війська Запорізького 1649 - початку 1650 рр..» Цей же документ згадує про Виговського вже як про генерального писаря. Новий генеральний писар виступає навіть як співавтор деяких важливих універсалів Б. Хмельницького, нерідко сам пише їх з волі гетьмана.

Голова Генеральної канцелярії

За короткий час Виговський створив потужну та високоефективну Генеральну канцелярію. Ця установа була по суті Міністерством закордонних справ і одночасно - внутрішніх. Вона стала тим самим генератором, який згідно з волею гетьмана й Війська Запорозького приводив у рух численні механізми державної машини. Сюди надходила військово-політична інформація про становище в Гетьманщині і зарубіжних держав, тут приймалися та звідси відправлялися численні посольства, ухвалювалися важливі рішення, котрі поруч з військовими перемогами визначали долю запорізького козацтва. Щоб створити таку потужну державну машину й керувати нею, потрібен був величезний талант адміністратора та політика.

Вплив Уряд генерального писаря зусиллями Виговського був піднесений до другого після гетьмана, і не випадково західні джерела називають з цього моменту генеральних писарів канцлерами . Хоча склад та механізм функціонування Генеральної канцелярії й донині залишаються недостатньо вивченими, однак можна назвати тих, хто були найближчими співробітниками Виговського. Це Михайло Гунашевський, про який вже говорилося, Силуян Мужиловський, шляхтич Соболь, Ярмолович, П'ясецький, ймовірно, Федір Погорецький, Захар Шійкевіч - майбутній генеральний писар Лівобережної Гетьманщини у 60-х і 80-90-х рр.. XVII ст. Джерела вказують на те, що в Генеральній канцелярії працювали 12 шляхтичів, які перейшли на бік повстанців, але на ім'я називають лише одного. Залучали до виконання дипломатичних місій також іноземців, наприклад, грека Івана Мануйлова та серба Василя Данилова. Прілекал Виговський до таких місій і свого батька й братів, навіть слуг та челядників.