Про знаменитості
Всеволод (Сева) Якович Гаккель: биография
Не чекаючи закінчення запису пісні, він неквапливо поклав віолончель в чохол і пішов.
nnn nЯ перебував в ідеальному настрої і безпомилково знав, що саме роблю. Я не зв'язуюся з ідіотизмом ... На жаль, після двох десятиліть я все далі йду у бік від цього детектора. Але в той час я абсолютно точно знав, що це - єдино правильний шлях, по якому мені слід пройти.
n
Лідер «Акваріуму», Борис Гребенщиков, згодом згадував про відхід музиканта з жалем:
Nnn nБуло дуже важко - Гаккель то приходив, то йшов. Я періодично його заманював назад, було шкода: група-то гарна. «Давай ще раз спробуємо!» ... Суть конфліктів наРівноденняполягала в тому, що Сева і Дюша не дуже чисто співали. На рівному місці вони починали кричати один на одного, мало не до бійки - замість того, щоб заздалегідь вивчити свої партії ...
n
Олександр Кушнір у своїй книзі «Хедлайнери» назвав Гаккеля другим за значимістю людиною в групі, а також носієм духу справжнього «Акваріума».
Пізні роки
Після відходу з «Акваріума» Гаккель приєднався до ленінградської блюзовій групі під назвою «Турецький чай» і навесні 1991 року, перебуваючи в їх складі, виступив у Палаці спорту «Ювілейний», на фестивалі, організованому на честь десятиліття Ленінградського рок-клубу. У тому ж році взяв участь у записі альбомівGypsy Loveпіаніста Юрія Степанова (екс-«Міфи») іBallerina's Dreamспівачки Ольги Першин, після чого на деякий час припинив музичну діяльність . Влітку 1991 року Всеволод Гаккель багато подорожував по західним країнам, відвідав знаменитий музичний клуб «CBGB», а восени за підтримки Олександра Кострикіна (директора Василеостровского молодіжного центру) і Захара Коловський (члена товариства «А-Я») організував в Санкт-Петербурзі свій власний незалежний рок-клуб, де проводив концерти багатьох молодих гуртів. Незабаром клуб отримав офіційний статус і назву «TaMtAm», після чого існував упродовж п'яти років, закрившись навесні 1996-го. «Тамтам» мав дуже велике значення не тільки в становленні петербурзької рок-н-рольної культури 1990-х, але й у розвитку всього російського року в цілому; послужив прикладом для нового покоління клубних промоутерів і допоміг відбутися багатьом починаючим музикантам.
Спостерігаючи за молодими виконавцями, Всеволод Гаккель вирішив знову зайнятися музикою. Протягом двох років (1992-1994) він грав у складі пост-панківської групи «Ніколи Не Вір Хіппі» та нео-психоделічного ансамблю «Wine». Пізніше став менеджером хардкор-команди «Химера» і зайнявся випуском альбомів деяких вихідців з «тамтама», в числі яких «югендштиля», «The Павуки», «Король и Шут». Крім того, протягом усього цього часу Гаккель брав участь у концертній діяльності групи «Поп-механіка», аж до смерті її засновника Сергія Курьохіна. На початку 1997 року приєднався до оркестру «Вермішель», зігравши для них на перших двох альбомах. Пізніше вийшов зі складу, однак час від часу продовжував виступати на концертах колективу. У червні 1997 року виступав у Москві та Санкт-Петербурзі спільно з «Акваріумом», на концертах, організованих на честь двадцятип'ятиріччя групи. У лютому 1997 року провів дводенний фестиваль «Інша музика», в 1998-1999 року був артистичним директором проекту SKIF (Щорічного міжнародного фестивалю імені Сергія Курьохіна). У 2004 році Гаккель виступав у складі супергрупи «The Optimystica Orchestra», зібраної Євгеном Федоровим з колишніх учасників «тамтама». Роком пізніше взяв участь у створенні дебютного альбому групи «Напівбоги вина».
