Давид Григорович Гершфельд: биография

Після повернення до Кишинева у 1944 році Гершфельд відтворив і знову очолив Спілку композиторів Молдови і Кишинівську консерваторію, а також став художнім керівником Молдавської державної філармонії, головою правління Молдавського музично-хорового товариства та директором організованого ним Кишинівського музичного училища (згодом імені Штефана Няги, 1945) і створеної ним на базі музучилища спеціалізованої музичної школи-десятирічки імені Е . Коки. Заснував також оперну студію при очолюваної ним консерваторії.

У 1947 році піддали нищівній критиці в газеті «Радянська Молдавія» і на самому початку кампанії по боротьбі з безрідними космополітами був звільнений з усіх займаних ним посад. У ці роки, проте, продовжив активно вигадувати музику.

У 1956 році відновлений головою Спілки композиторів Молдови, директором Кишинівської консерваторії та музичного училища, став художнім керівником Молдавського радіомовлення (до 1964 року). У 1955 році, використовуючи свій досвід організації Молдавського музично-драматичного театру в Тирасполі, Гершфельд вперше заснував у Кишиневі Молдавський державний театр опери і балету, для якого написав першу молдавську оперу «Грозован» (на лібретто В. Руссу про Гайдука Григорія Грозоване).

Перший сезон театру відкрився 9 червня 1956 прем'єрою опери «Грозован» з майбутньою Народною артисткою республіки Валентиною Савицької (сопрано) в ролі Флорики. Другий прем'єрою театру стала інша опера Гершфельд «Аурелія» (1959). Були поставлені класичні опери зі світового репертуару і спеціально створені для театру балети молдавських композиторів. Гершфельд був першим директором театру до 1964 року, коли у зв'язку з наростаючою політикою так званих національних кадрів знову змушений був залишити всі пости і в 1966 році оселився в Сочі, де до 1992 року очолював Сочинську філармонію. З 1992 року - в США, оселився в містечку Брейдентон на березі Мексиканської затоки Флориди, де і помер в кінці січня 2005 року.

Творчість

Практично вся творчість Давида Гершфельд пов'язане з молдавським національним фольклором. Він автор трьох опер («Грозован», 1965, в трьох редакціях впродовж 1960-х років; «Аурелія», 1959; «Сергій Лазо», 1980), балету «Радда» (1974) за оповіданням Максима Горького «Макар Чудра» з раннього бессарабського циклу, оперети «Поет і робот», музичної комедії «В долині виноградної», трьох кантат («Партія і Ленін» на вірші В. В. Маяковського, «Ювілейна кантата»), концерту для скрипки з оркестром, трьох молдавських танцювальних сюїт, багатьох пісень і романсів на вірші молдавських поетів (більше 250 хорових і сольних) і Сергія Єсеніна, обробок молдавських народних пісень і танців, музики до драматичних спектаклів («Платон Кречет» О. Є. Корнійчука, «Слуга двох панів» До . Гольдоні, «Штефан Бирке» Л. М. Барського, «Аристократи» М. Ф. Погодіна, «Далека» А. Н. Афіногенова). У числі іншого він написав відому пісню про Сочі «Святковий Сочі» та ораторію пам'яті Андрія Сахарова на слова кишинівського (нині бостонського) літератора Михайла Хазіна. Гершфельд написав музику до першої кінокомедії кіностудії Молдова-філм «Не на своєму місці» (1958) за сценарієм Іона Друце.

Навіть після переїзду в Сочі і згодом у США він продовжив складати композиції на слова молдавських (румунських) поетів. Так вже в США їм був написаний цикл романсів на слова Міхая Емінеску, а перший сезон Молдавського державного театру опери та балету в новому приміщенні відкрився в жовтні 1980 року прем'єрою спеціально написаної Гершфельд опери «Сергій Лазо» з Марією Бієшу (сопрано) в ролі Ольги.