Про знаменитості
Яків Васильович Глінка: біографія
російський державний діяч, художник
Біографія
Народився в 1870 році, в Житомирі, в старовинній дворянській родині. Син високопоставленого чиновника Василя Матвійовича Глінки.
У 1895 році закінчив юридичний факультет Імператорського Санкт-Петербурзького університету, вступив на службу до Державної канцелярію. З 1905 року - старший діловод відділення законів Державної канцелярії.
У 1906 році відряджений для ведення діловодства в відкривається I Державну Думу. Після розпусків I і II Дум очолював тимчасові канцелярії Дум, що обробляли накопичену документацію між скликаннями. Один з ініціаторів організації Канцелярії Державної Думи як самостійного державної установи.
Після установи Канцелярії в липні 1908 року - начальник відділення Загальних зборів (одного з трьох відділень). Фактично Я. В. Глінка виконував роль радника та асистента всіх голів III і IV Дум; готував всю інформацію, необхідну головам; під час зборів Думи сидів безпосередньо за спиною голови та забезпечував його всіма необхідними відомостями. Глінка зумів встановити довірчі відносини з головами Думи О. І. Гучковим і М. В. Родзянко, що дозволило йому надавати малопомітне зовні, але досить істотний вплив на діяльність Думи.
Ініціатор (спільно з А. А. Клоповим) і автор складеної в березні 1916 року записки для імператора Миколи II, що закликала до введення відповідального перед Думою міністерства. Записка, під авторством А. А. Клопова, була представлена ??імператору в жовтні 1916.
Після Лютневої революції, 02 березня 1917 року, призначений керуючим справами Тимчасового комітету Державної Думи. Після фактичного припинення роботи Думи і всіх її установ, з 1 травня 1917 року - сенатор Першого департаменту Сенату.
Після Жовтневої революції переїжджає до Житомира. Найнявши землекопом на будівництво місцевого театру, Глінка надходить потім працювати в театр і поступово стає театральним художником. З 1938 року до смерті в 1950 році - художник Ульяновського драматичного театру.
Літературна діяльність
Я. В. Глінка - автор щоденника «Одинадцять років у Державній думі. 1906-1917 »(М., Новое литературное обозрение, 2001.). Книга, написана не для публікації, являє собою цінне історичне джерело, що розкриває механізм функціонування Думи, повний цікавих закулісних подробиць і яскраво змальовує характери думських діячів.
