Семен Фішелевич Глузман: біографія

Виконавчий директор Українсько-Американського бюро захисту прав людини. Директор Міжнародного медичного реабілітаційного центру для жертв війни і тоталітарних режимів (МРЦ). Автор численних інтерв'ю, наукових публікацій з проблем прав людини, з питань етики і права в психіатрії, соціальної психіатрії. Співголова Комітету «Бабин Яр».

Біографія

Народився 10 вересня 1946 у Києві, УРСР. У 1970 році закінчив Київський Медичний Інститут за фахом лікар-психіатр.

Професійна діяльність

У 1970 році працював в Житомирській психіатричній лікарні, за фахом - психіатр.

1971 - м. Коростень, Житомирська область, психіатр.

1972 - Лікарня швидкої допомоги, м. Київ, психіатр.

1972-1982. У травні був заарештований КДБ за «антирадянську агітацію і пропаганду». Судом, який відбувся в 1972 р., йому інкримінувалося поширення «самвидаву» та «тамиздат», «помилкової інформації про порушення прав людини в СРСР», у тому числі зловживання психіатрією в політичних цілях. Основною причиною арешту стала «Заочна експертиза у справі генерала П. Г. Григоренка», в якому Григоренко був визнаний психічно здоровим (всупереч офіційній точці зору, що він психічно хворий).

За вироком суду Семен Глузман отримав 7 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання. Під час перебування в таборі продовжував займатися науковою та публіцистичною діяльністю. Зокрема, у співавторстві з Володимиром Буковським їм було написано «Посібник з психіатрії для інакодумців». Тоді ж заочно був обраний членом міжнародного пен-клубу. Вірші і проза Глузмана видавалися російською, українською, англійською та французькою мовами.

1982 - слюсар, Київський завод "Промарматура".

1983 - педіатр, завідувач відділенням в дитячій поліклініці.

1989-1990. Член Експертної групи при Комітеті з питань охорони здоров'я Верховної Ради СРСР. Експерт з проблем психіатрії та наркології Комітету конституційного нагляду СРСР.

1991 - до наст. часу. Виконавчий секретар Асоціації психіатрів України.

1993-1995. Керівник проекту «Модель системи інформування та планування для України».

1993 - до наст. часу. Виконавчий директор Українсько-Американського бюро захисту прав людини.

1994 - На прохання Державного департаменту США виступав перед Конгресом США як експерт з проблем дотримання прав людини в Україні.

1996-1999. Науковий директор спільного американсько-українського проекту «Психічне здоров'я дітей, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС: досвід епідеміологічного дослідження».

1998 - один з авторів Закону України «Про психіатричну допомогу» (22 лютого 2000 р. був прийнятий Верховною Радою України) та ряду законодавчих документів.

1998-1999. Експерт ООН з прав людини.

1999 - до наст. часу. Директор Міжнародного медичного реабілітаційного центру для жертв війни і тоталітарних режимів (МРЦ).

2000-2002. Член правління Міжнародного фонду Сороса в Україні. Вийшов з правління через незгоду з політикою Фонду.

2000-2003. Науковий керівник спільного американсько-українського дослідження «Алкоголізм і психічне здоров'я на Україну».

2008 - 14 липня. Брав участь в українській телепрограмі «Свобода Слова»:

n

«Чому я не захотів стати політиком? Я не шкодую. Дійсно, був період на початку незалежності, коли мене вмовляли. Мабуть, Господь Бог дав розуму і передчуття. Я погано ставлюся до українських політиків. Я не вважаю, що я програв. Я вважаю, що я виграв. Я впливаю так, як я можу впливати. І я вважаю, що зона мого впливу набагато важливіше, ніж зона впливу когось із членів українського парламенту, хоча у мене немає таких грошей, у мене немає своїх мас-медіа. Але я вважаю, що я свій вибір зробив розумно, і мені подобається те місце, яке я займаю в українському суспільстві. Мені подобається моя країна, але - я повторюю - мені не подобаються ті, хто нею керують ».

N

Членство в професійних організаціях

• 1981 - член Канадської психіатричної асоціації.
• з 1994 до 2003 - член Всесвітньої ради реабілітації жертв тортур.
• 1980 - член Королівського коледжу психіатрів Великобританії.
• 1979 - почесний член Американської психіатричної асоціації.
• 1992 - патрон Міжнародного фонду «Женевська ініціатива в психіатрії».
• 1990 - член Німецького товариства психіатрів і неврологів.
• 1998 - член Контрольної комітету з проблем зловживань психіатрією Всесвітньої психіатричної асоціації.

Нагороди та премії

• 2008 - Женевська Премія з прав людини в галузі психіатрії, вручена на XIV конгресі Всесвітньої психіатричної асоціації в Празі за «виняткову мужність і відданість ідеалам гуманізму, за відмову від використання психіатрії проти політичних дисидентів, а також за поширення етичних принципів при реформуванні психіатричної служби на Україні ».
• 1998 - лауреат Премії Європейського союзу - США« За розвиток демократії та громадянського суспільства ».
• 2002 - подяку від Служби безпеки України за значний особистий внесок у справу утвердження та зміцнення державної безпеки України. Мотив - допомога у виданні журналу «З архівів ВЧК-ГПУ-НКВД-КГБ».
• 1999 - лауреат загальнонаціональної програми «Людина року» в номінації «Правозахисник року».
• 2001 - лауреат премії Американської Психіатричної Асоціації «Захист прав людини» - за видатний внесок в організацію захисту прав людини і психічного здоров'я у світі.
• 1977 - ім'ям Семена Глузмана був офіційно названий психіатричний стаціонар у місті Сен-Дені, Франція.

Новости

Комментарии

Сайт: Википедия