Наши проекты:

Про знаменитості

Крістоф Віллібальд Ріттер фон Глюк: біографія


Крістоф Віллібальд Ріттер фон Глюк біографія, фото, розповіді - австрійський композитор
02 липня 1714 - 15 листопада 1787

австрійський композитор

Франція вважає його своїм, тому що найбільш славна його діяльність пов'язана з паризькою оперною сценою, для якої він написав свої кращі твори на французькі слова. Численні опери його: «Ахашверош», «Демофонт», «Федра» та ін були поставлені в Мілані, Турині, Венеції, Кремоні. Отримавши запрошення в Лондон, Глюк для театру Hay-Market написав дві опери: «La Caduta de Giganti» (1746) і «Artamene» і оперу-попурі (pasticcio) «Pyram». Ця остання мала великий вплив на подальшу діяльність Глюка. Всі опери, що мали величезний успіх, були написані за італійським шаблоном, складалася з низки арій, у них мають Глюк не звертав особливої ??уваги на текст. Свою оперу «Pyram» він склав з уривків колишніх опер, що мали найбільший успіх, приладь під ці уривки інший текст нового лібрето. Поганий прийом публікою цієї опери Глюка навів на думку, що тільки та музика може виробляти належне враження, яка знаходиться в прямому зв'язку з текстом. Цього принципу він став триматися в наступних своїх творах, засвоюючи собі поступово більш серйозне ставлення до декламації, виробляючи до найдрібніших подробиць речитатив аріозо і не забуваючи про декламації навіть в аріях.

Прагнення до тісного зв'язку між текстом і музикою помітно вже в «Семіраміді» (1748). Але більш значний поворот композитора до опери як до музичної драмі помітний в «Орфеї», «Альцесті», «Паріса і Олені» (1761-1764), поставлених у Відні. Реформатором опери Глюк є в «Іфігенії в Авліді», даної в Парижі з величезним успіхом (1774). Там же були дані «Арміда» (1777) і «Іфігенія в Тавриді» (1779) - найбільше твір Глюка. Останньою оперою Глюка була «Нарцис і Ехо». Окрім опер, Глюк писав симфонії, псалми та ін усіх опер, інтермедій і балетів написано Глюком більше 50.

З численних творів про Глюка можна назвати: Siegmeyer, «Ueber den Ritter Gl?ck und seine Werke» (Берлін 1825); Riedel, «Ueber die Musik des Ritters Christoph von Gl?ck» (Відень, 1775); Schmid, «Christoph Willibald Ritter von Gl?ck» (Лпц., 1854); Soli?, «Notice sur Christophe Gluck» (Париж, 1840) , «Etudes biographiques, anecdotiques et est ?tiques sur les compositeurs qui ont illustr? la sc?ne fran?aise» (1853).

На честь Крістофа Глюка названий кратер на Меркурії.

Комментарии

Сайт: Википедия