Іван (Ян) Якович Горбачевський: біографія

Біографія

Іван Горбачевський народився 5 травня 1854 року в селі Зарубинці (нині Збаразького району Тернопільської області) в родині греко-католицького священика. Після закінчення Тернопільської гімназії в 1872 році, він вивчав лікарську хімію на медичному факультеті Віденського університету. У 1875 році він почав працювати лаборантом-демонстратором, а пізніше - асистентом кафедри медичної хімії в Інституті професора Людвіга при Віденському університеті.

У 1877 році І. Горбачевський з відзнакою закінчив університет і почав займатися науковими дослідженнями в Хімічному, а згодом у Фізичному інститутах Відня. Наукові експерименти принесли йому загальноєвропейське визнання.

З 1883 по 1917 рік на запрошення ректорату Іван Якович був професором кафедри фармакології Карлового університету в Празі. Тут він продовжив досліди, розпочаті у Відні, ставши засновником і першим директором Інституту медичної хімії та біології при університеті, який працює і нині. Горбачевський чотири рази переобирався деканом медичного факультету, а з 1902 по 1903 рік був ректором Карлового університету.

У 1906-1917 роках Горбачевський був членом Найвищої державного санітарного ради в Чеському королівстві, з 1908 року - член Палати панів австро -угорського парламенту. У 1917-1918 - перший австро-угорський міністр охорони здоров'я (перший у світі міністр охорони здоров'я). Він був радником цісарського двору і членом Королівського чеського наукового товариства (пізніше - Чеської академії наук).

І. Горбачевський став одним з організаторів у 1919 році Українських університетських курсів, які пізніше були реорганізовані в Український вільний університет (УВУ). Офіційне відкриття його відбулося 17 січня 1921 року у Відні, а в жовтні університет перевели до Праги. У 1924 році Горбачевський був обраний ректором Українського вільного університету, він переобирався на цю посаду п'ять разів. Іван Горбачевський обирався також почесним доктором права і почесним професором. Завідував кафедрами хімії в УВУ і в Українському вищому педагогічному інституті ім. Драгоманова. Був також професором Українського технічно-господарського інституту, Української господарської академії в Подєбрадах, головою номенклатурної хімічної комісії при цій академії.

У 1924 році як ректор Українського вільного університету за участю професорів І. Горбачевський організував у Празі Музей визвольної боротьби України. У 1939 році Іван Горбачевський був обраний Почесним головою Комітету оборони Карпатської України.

Помер Іван Якович 24 травня 1942 у Празі; похований на малому кладовищі святого Маттео в Шарце під Прагою.

Наукова діяльність

Наукова діяльність Івана Горбачевського була надзвичайно різноманітною. Він працював як біохімік-гігієніст, епідеміолог, зробив свій внесок у судову медицину, токсикологію. Він є автором понад 60-ти наукових праць переважно експериментального характеру з біологічної хімії, понад 100 наукових розробок в області санітарії, які характеризуються новим підходом до вирішення різних медичних проблем. Його чотиритомний підручником «Lek??sk? chemie» (1904-1908) до цих пір користуються чеські студенти-медики. Свою першу наукову працю «Про вестибулярних нервах» він опублікував у 1874 році, ще будучи студентом.

У 1882 році Іван Якович зробив велике наукове відкриття - вперше у світі здійснив синтез сечової кислоти з гліцину. У подальших дослідженнях він встановив джерело та шляхи її утворення в людському і тваринному організмах. У 1885 році йому вдалося отримати метилсечової кислоту з метілгідантоіна і карбаміду. У 1886 році він запропонував новий метод синтезу креатину, а в 1889-1891 роках відкрив фермент ксантиноксидазу. Іван Горбачевський одним з перших вказав, що амінокислоти є складовими білків. Його заслугою стало також те, що він запропонував нову методику визначення місткості азоту в сечі та інших речовинах.

У 1898 році його наукова діяльність була відзначена найвищою нагородою Австро-Угорщини - орденом Залізної корони.

Ще з 1899 року Горбачевський був дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ) у Львові, пізніше - почесним членом математично-природописно-лікарської секції, а в 1911-1918 роках - її главою. Займався організацією фармакологічної комісії НТШ. У 1910 році він був обраний почесним президентом Українського фармакологічного суспільства.

У 1900 році він очолював делегацію на Всесвітньому медичному конгресі в Парижі, де його обрали віце-президентом і президентом хімічної секції.

У 1923 році вчений опублікував в «Українському медичному віснику» роботу, присвячену питанню української хімічної термінології. Він підготував також два томи підручника органічної та неорганічної хімії українською мовою, з яких перший том - «Органічна хімія» був опублікований в Празі в 1924 році, а другий залишився в рукописі. У 1925 році за значні наукові заслуги вчений був обраний академіком Всеукраїнської академії наук у Києві та запросили викладати хімію в Харківському університеті, але з-за похилого віку учений відмовився. Горбачевський був організатором першого (1926) і другого (1932) українських наукових з'їздів у Празі.

Нагороди

• Орден Залізної корони (1898)

Пам'ять

Ім'я Івана Яковича Горбачевського носять Тернопільська медична академія та школа в рідному селі.

Комментарии

Сайт: Википедия