Про знаменитості
Інна Анатоліївна Гофф: біографія
День народження 24 жовтня 1928
радянський прозаїк і поет, відома як автор тексту пісні «Російське поле»
Народилася в сім'ї лікаря-фтизіатра (Анатолія Ілліча Гоффа) та викладача французької мови. Влітку 1941 з обложеного Харкова родина евакуюється до Сибіру - в м. Томськ. Після війни надійшла в Літературний інститут імені М. Горького, на семінари поета М. А. Свєтлова. Потім змінила напрямок і перейшла на семінар до прозаїку К. Г. Паустовському.
Перший успіх прийшов до неї в 1950 році. На 1-му Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей Інна Гофф отримала першу премію за повість «Я - тайга». Не менший інтерес викликала і повість «Биття серця» (1955). Незабаром вийшла книга «Точка кипіння» (1958), в якій розповідається про працівників підмосковного хімкомбінату. Критики відзначали жвавість мови, захопленість, знання матеріалу. У 1960 році був надрукований великий розповідь «Північний сон». У 1961 році вийшов цикл «Черга за гасом», в 1963 році - роман «Телефон дзвонить по ночах». У них відтворені дитячі та юнацькі враження про нелегкі воєнні роки. Інна Гофф майстерно володіла жанрами оповідання й повісті. Низка образів, живих людських характерів проходить у творах письменниці «Чарлі, брат Мані» (1967), «Медпункт на вокзалі» (1976). Інна Гофф писала про нелегку, але прекрасному світі, в якому живуть її герої. Почуття гумору, незвичайність, безпосередність погляду, непідробний інтерес виявляються в кожному її творі («Не вір дзеркалам» (1964), «Історії Насті Стеклова» (1973)). Від істинно народних образів, від яскравих мовних особливостей автор переходить до елегантної, елітарної прозі: цикл «Оповідання - подорожі», «Як одягнені гондольєри» (1967) - про подорож по Італії, «На семи мостах» (1969) - мемуари про Карелії , «Знайомі дерева» (1971) - замальовки з Підмосков'я. У 1971 році вийшов ще один цикл «Оповідання - дослідження».
Несподівано змінивши в молодості свій поетичний шлях на прозу, Гофф все ж таки не перестала писати вірші. Довгий час свої вірші вона писала «для себе». Лише завдяки М. Н. Бернесу, Я. А. Френкелю і Е. С. Колмановського, з'явилися чудові пісні на вірші І. Гофф «Август», «Коли розлюбиш ти», «Я посміхаюся тобі», «Поле, російське поле» .
