Наши проекты:

Про знаменитості

Микола Романович Греве: біографія


Микола Романович Греве біографія, фото, розповіді - віце-адмірал у відставці
26 березня 1853 - 30 травня 1913

віце-адмірал у відставці

Біографія

13 вересня 1868 зарахований в Морське училище, яке закінчив 16 квітня 1872 з присвоєння чину гардемарина.

2 травня 1872 зарахований в 1-й флотський екіпаж, а 13 вересня переведений у 8-й флотський екіпаж. 31 березня 1873 зарахований в 3-й флотський екіпаж і призначений на кліпер «Вершник», а 30 серпня проведений в чин мічмана. 1 січня 1878 вироблений в чин лейтенанта, а 8 квітня призначений командиром роти кліпери «Вершник».

10 вересня 1878 переведений до складу Сибірської флотилії і 4 жовтня прибув до Владивостока, де наступного дня був призначений на шхуну «Схід». 13 квітня наступного року призначений старшим офіцером кліпери «Абрек». З 26 вересня 1881 тимчасово завідував кадрами майстрових у Владивостоці, а 31 грудня був призначений помічником капітана порту з суднобудівної частини. 6 травня 1884 нагороджений орденом Св. Анни 3-го ступеня. 6 липня 1884 призначений командиром шхуни «Єрмак». 30 листопада 1887 призначений завідувачем школою машиністів та кочегарів і був обраний головою екіпажному суду. 25 квітня 1888 проведений в чин капітана 2-го рангу, з 13 серпня командував шхуною «Тунгуз». З 1 січня 1889 по 5 липня 1890 був членом тимчасової військово-морського суду, а з 15 вересня 1889 року - членом комісії по огляду суден. 22 вересня 1889 нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ступеня з бантом. 16 лютого 1890 Греве був призначений молодшим помічником командира Владивостоцького порту, а 11 серпня - старшим офіцером канонерського човна «Кореєць». 2 липня 1891 нагороджений японським орденом Священного скарби 2-го ступеня. З 24 вересня того ж року обіймав посаду голови портової приймальної комісії. 1 січня 1892 нагороджений орденом Св. Станіслава 2-го ступеня.

17 серпня 1892 призначений командиром монітора «Єдиноріг» Балтійського флоту. З 4 січня 1893 по 9 січня 1895 обіймав посаду молодшого помічника капітана Кронштадтського порту.

У 1895 році командував канонерського човном «Сивуч», а в 1895-1896 роках мінним крейсером «Вершник» в далекосхідних водах. 10 листопада 1896 зарахований у 10-й флотський екіпаж, а 6 грудня вироблений в чин капітана 1-го рангу. У тому ж році був нагороджений японським орденом Вранішнього сонця 3-го ступеня. З 22 вересня 1897 року по 29 серпня 1898 обіймав посаду прапор-офіцера командувача ескадрою Тихого океану. 4 жовтня 1898 призначений командиром ескадреного броненосця «Петропавловськ», на якому в 1899-1900 роках здійснив перехід з Кронштадта через Середземне море на Далекий Схід.

У 1900-1901 роках брав участь у придушенні боксерського повстання. 12 лютого 1900 нагороджений орденом Спасителя Командорський хрест. 6 грудня 1901 нагороджений орденом Св. Володимира 3-го ступеня, 21 грудня - камбоджійським орденом Командорського хреста.

13 травня 1902 зарахований у 14-й флотський екіпаж, а 7 жовтня призначено командиром порту Порт-Артур з виробництвом 6 грудня в чин контр-адмірала.

На початку російсько-японської війни, наказом командувача Тихоокеанським флотом віце-адмірала С. О. Макарова за непорядок і повільність портових робіт Греве був відсторонений від посади і призначений 27 Серпень 1904 командиром Владивостоцького порту, де і залишався до кінця війни. 1 серпня 1904 нагороджений орденом Св. Станіслава 1-го ступеня. У 1905 році, після захоплення японськими військами Сахаліну був призначений командувати загоном охорони Уссурійського краю.

Після закінчення російсько-японської війни займав в 1906-1907 роках посаду командира Санкт-Петербурзького порту. 26 березня 1907 призначений командувачем окремим загоном судів Балтійського флоту. 19 листопада 1907 вироблений в чин віце-адмірала із звільненням у відставку. 11 грудня того ж року нагороджений орденом бухарським Золотої зірки 1-го ступеня.

Помер у Ніцці.


Комментарии

Сайт: Википедия