Андрій Антонович Гречко: біографія

До війни

Андрій Антонович Гречко народився 4 (17) жовтня 1903 (19031017) в слободі Голота (нині село Куйбишеве Куйбишевського району Ростовської області) в сім'ї селянина Антона Васильовича Гречко.

У Червоній Армії - з 1919 року. Закінчив кавалерійську школу (1926), Військову академію імені М. В. Фрунзе (1936) і Військову академію Генерального штабу (1941).

Учасник Громадянської війни, рядовий. Після закінчення кавалерійської школи командував взводом, ескадроном. З жовтня 1938 року - начальник штабу Особливою кавалерійської дивізії Вово, брав участь у поході в Західну Білорусію у вересні 1939 року.

Велика Вітчизняна війна

• З липня 1941 року командував 34 - ою кавалерійською дивізією, яка вступила в 1-ій половині серпня в бій з німецько-фашистськими загарбниками на південь від Києва і до січня 1942 билася у складі 26-ї армії, 38-ї армії, потім 6-ї армії на Лівобережній Україні.
• У перші дні Великої Вітчизняної війни полковник Гречко працював у Генеральному штабі.

• З січня 1942 року - командир 5-го кавалерійського корпусу, який брав участь у Барвінковому-Лозівської наступальної операції.

• З березня 1942 року очолював оперативну групу військ, яка у складі Південного фронту діяла в Донбасі.

• з вересня - 47-ю армією,
• з жовтня - 18-ю армією, що билася на Туапсинському напрямку.
• з квітня 1942 року командував 12-ю армією, оборонялася на Ворошиловградському напрямку,

• З січня 1943 року - командувач 56-ю армією, яка в ході запеклих боїв прорвала сильно укріплену оборону противника і вийшла на підступи до Краснодару, а в лютому-квітні у складі Північно-Кавказького фронту брала участь у Краснодарській наступальної операції.

• У вересні 1943 року війська 56-ї армії у взаємодії з 9-ю армією і 18-ою армією в ході Новоросійсько-Таманської наступальної операції визволили Таманський півострів.

• З жовтня 1943 року А. А. Гречко - заступник командувача військами Воронезького (з 20 жовтня - 1-го Українського) фронту.

• З грудня 1943 року - командувач 1-ї гвардійської армії, яка брала участь у Житомирсько-Бердичівської, Проскурові-Чернівецької, Львівсько-Сандомирської, Західно-Карпатської, Моравська-Остравський і Празькій операціях.

Післявоєнна кар'єра

Після закінчення війни до 1953 року А. А. Гречко командував військами Київського військового округу. З 1953 року - Головнокомандувач Групою радянських військ у Німеччині, і як таких організовує придушення червневого народного повстання 1953 р.. У 1955 році йому присвоєно найвище військове звання «Маршал Радянського Союзу». З листопада 1957 року - перший заступник міністра оборони СРСР, головнокомандувач Сухопутними військами СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 лютого 1958 року за мужність і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, Андрію Антоновичу Гречко присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

C 1960 року - перший заступник міністра оборони СРСР - головнокомандувач Об'єднаними НД держав - учасниць Варшавського договору.

З Жовтень 1967 до своєї смерті - міністр оборони СРСР. Член ЦК КПРС в 1961-1976 роках (кандидат з 1952), член Політбюро ЦК КПРС у 1973-1976 роках (перший міністр оборони, включений в Політбюро після 16-річної перерви з відставки Жукова).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1973 року за заслуги перед Батьківщиною в будівництві та зміцненні Збройних Сил СРСР, Маршал Радянського Союзу Гречко Андрій Антонович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка»

Комментарии