Йегуда Гур-Ар'є: біографія

Біографія

Йегуда Гур-Ар'є народився в 1934 році в північному бессарабському селі Ленкауци (Ленківці, нині Окницького району Молдови), розташованому на правому березі Дністра. У 1941 році, у перші дні Великої Вітчизняної війни разом з родиною був депортований румунськими окупаційними властями в гетто села Мурафа в Трансністрії (зараз Шаргородський район Вінницької області Україна). Провів у гетто 3 роки, після загибелі батьків був визначений Червоним Хрестом у дитячі будинки в Романа (Молдова), Бузеу (Валахія) і, врешті-решт, в Бухаресті. У 1946-1950 роках жив у місті Дорохой (рум. Dorohoi) жудецу Ботошани, де закінчив початкову школу.

З 1950 року - в Ізраїлі. Вчився і одночасно працював сільськогосподарським робітникам в кібуці. Після служби в армії знову повернувся до рідного кібуц, де прожив наступні 15 років. Закінчив філологічний факультет Тель-Авівського університету. Учасник бойових дій Шестиденної війни (1967).

Публікуватися почав відразу на івриті як поет, лише через роки виступив у пресі з прозовими творами і, нарешті, з початку 1980-х років з численними перекладами з ідишу, російської і румунської мов. У перекладах Гур-Ар'є було опубліковано більше 35 книг поезії та прози. Серед перекладених ним румунських авторів - Міхай Емінеску, Іон Мінулеску, Марін Претак, Захарія Станку, Д.Р. Попеску і Норман Маня, а також ряд ізраїльських літераторів, які пишуть на румунською мовою - Борис Векслер-Влестару, М. Рудич, Еужен Лука, Соло Хар, Леопольд Біттман-лаяв, Шауль Кармель, Леопольд Брукштейн, і Луїза Кароль. У перекладах Гур-Ар'є окремими книгами в числі інших виходили повісті Л.М. Толстого, Бориса Пастернака («Охоронна грамота») та Володимира Войновича. З ідишу перевів книги Й. Трунка, Шлойме Ворзогера, Енте Маш, Іцхока Башевис Зінгера, Ш. Л. Шнайдерман, Елі Шехтмана, Александера Шпігльблата (дослідження творчості Іцка Мангера) та інші.

У 1969 році разом з Ярів Бен Ахароні і Муки Цуром взяв участь у колективному збірнику особистих вражень учасників Шестиденної війни, складеному на ідиші А. Добрушкесом («Кемфер дерцейлн» -Бійці розповідають, видавництво І. Л. Переца: Тель-Авів, 1969). Працював заступником редактора щоденної газети «Маарів» з культури та літератури, потім редактором наукової літератури. Автор книг поезії і прози «Поетичні мініатюри в синьому» (1966), «Хвала літа» (1978), «Пригоди Талі» (повісті для дітей, 1984), «Пропуск» (1988), «Агрегатні стани речовини» (1994) , «Запах хвої» (повісті, 1999), «Кольори метеликів» (2006). Поезія та проза переводилися на ідиш, англійська, румунська, та італійську мови.

Лауреат державної премії Ізраїлю в галузі перекладу (1995), премії Я. Фіхмана (2002) та премії імені Д. Гофштейна (за внесок у культуру на ідиші, 2006).

Книги

• ??????? (Поетичні мініатюри). Махаброт леСофрот: Тель-Авів, 1966.
• ?????? ??? (Пригоди Талі, повісті для дітей). Сефру Поалей: Тель-Авів, 1983/84.
• ???? ???? (цивье Парпаров -Кольори метеликів, вірші). Кармель: Єрусалим, 2006.
• ????? ???? (Пропуск, вірші). Екед: Тель-Авів, 1988.
• ??? ????? (Агрегатні стани речовини, вірші). Сефру Поалей: Тель-Авів, 1994.
• ??? ?????? (Реа оран -Запах хвої, оповідання та повісті). Екед: Тель-Авів, 1999.
• ??????? ???????? (Кемфер дерцейлн -бійці розповідають, на ідиші). Спільно з Я. Бен Ахароні і М. Цуром, упорядник Азаре Добрушкес. І.Л. Перець-Фарлаг: Тель-Авів, 1969.
• Andre 's Wooden Clog (з Цурьей Лахав). Тель-Авів, 2004 (Почесний каталог International Board on Books for Young People, 2004).
• ???? ???? (Хвала льоту, вірші). Екед: Тель-Авів, 1978.
• Vetro di Hebron - Racconti Israelani (повісті й оповідання з книги «Запах хвої» на італійській мові). La Giuntina: Флоренція, 2002 і Garzanti Libri: Мілан, 2004.

Комментарии

Сайт: Википедия