Наши проекты:

Про знаменитості

Микола Іванович Гусєв: біографія


Микола Іванович Гусєв біографія, фото, розповіді - радянський воєначальник, генерал-полковник
День народження 26 листопада 1897

радянський воєначальник, генерал-полковник

Біографія

Народився в селі Бродніково нині Торжокский району Тверської області.

Служив у Російській імператорській армії з квітня 1916 року, закінчив навчальну команду в місті Тальци, старший унтер-офіцер.

У Червоній Армії з вересня 1918 року. У роки Громадянської війни з вересня 1918 року Н. І. Гусєв - молодший командир 7-го кавалерійського полку в місті Ржев, з березня 1919 року служив у 51-ї стрілецької дивізії, квартирмейстер окремого кавалерійського дивізіону, начальник господарської команди 51-го кавалерійського полку . Брав участь у боях на Східному фронті проти військ адмірала А. В. Колчака, з липня 1920 року на Південно-Західному і Південному фронтах - проти військ генерала П. Н. Врангеля і збройних формувань Революційної повстанської армії України М. І. Махно.

У міжвоєнний період з липня 1921 року Н. І. Гусєв продовжував служити в цієї ж дивізії, командир взводу і ескадрону 51-го кавалерійського полку, з 1922 року командував окремим кавалерійським дивізіоном. З червня 1923 року - слухач Вищих повторних командних курсів у місті Харків, потім з 1924 року - знову командував окремим кавалерійським дивізіоном в 51-ї стрілецької дивізії. З липня 1925 року - помічник командира 1-го кавалерійського полку, а з 1926 року - начальник штабу 2-го кавалерійського полку в складі 1-ї кавалерійської дивізії Червоного козацтва. З 1928 року по 1929 рік навчався спочатку на Курсах удосконалення командного складу ППО при школі зенітної артилерії, потім на кавалерійських Курсах удосконалення командного складу в місті Новочеркаськ. Після їх закінчення знову служив у 1-ї кавалерійської дивізії Червоного козацтва, командир і комісар 2-го кавалерійського полку, начальник штабу дивізії. З січня 1935 року Н. І. Гусєв - начальник 2-го і 4-го відділень 4-го відділу Штабу РСЧА, з листопада 1937 року - секретар партбюро, а з вересня 1939 року - виконуючий посаду військового комісара Штабу РККА (з вересня 1939 року - Генштаб РСЧА). 14 листопада 1939 Н. І. Гусєву присвоєно звання «комбриг». З липня 1940 року на навчанні в Академії Генштабу.

На початку Великої Вітчизняної війни з 9 липня 1941 року Н. І. Гусєв - командир 25-ї окремої кавалерійської дивізії. 9 грудня 1941 Н. І. Гусєву присвоєно звання «генерал-майор». З 20 січня 1942 року - командир 13-го кавалерійського корпусу, з 26 червня - командувач 4-ю армією на Волховському фронті. Успішно командував військами в оборонних боях на дальніх підступах до Ленінграда. 25 вересня 1943 Н. І. Гусєву присвоєно звання «генерал-лейтенант». З 30 жовтня 1943 року - командувач 20-ю армією, що знаходилася в резерві Ставки ВГК, потім у складі 2-го Прибалтійського і Ленінградського фронтів. З 28 квітня 1944 Н. І. Гусєв - командувач 47-ю армією. Брав активну участь у Люблін-Брестської операції 1-го Білоруського фронту. Армія під командуванням М. І. Гусєва успішно прорвала оборону противника, звільнила місто Ковель, форсувала річку Західний Буг і розгорнула наступ на території Польщі. У серпні вона продовжила наступальні бої і до кінця місяця вийшла до річки Вісла в районі Варшави. Відновивши 10 вересня наступ, війська армії після 4-денних боїв 14 вересня оволоділи фортецею Прага (передмістям Варшави). З 15 грудня 1944 року і до кінця війни - командувач 48-ю армією. Під командуванням М. І. Гусєва війська армії у складі 2-го Білоруського, з 11 лютого 3-го Білоруського фронтів брали участь у Східно-Прусської операції, в ході якої 25 березня 1945 вийшли до затоки Фрішес-Хафф, де вели оборонні та наступальні бої проти військ супротивника на Балтійському узбережжі. 5 травня 1945 Н. І. Гусєву присвоєно звання «генерал-полковник».

Після війни М. І. Гусєв - командувач військами Казанського військового округу аж до його розформування. З липня 1946 року в Білоруському військовому окрузі командував спочатку 3-ою армією в місті Слуцьк, а з березня 1947 року - 28-ою армією в місті Гродно. З квітня 1949 командував Окремою армією в Румунії. З липня 1950 головний військовий радник Міністерства національної оборони Чехословацької армії, він же військовий аташе СРСР у Чехословаччині. З липня 1954 року - заступник начальника 10-го управління Генштабу, з травня 1956 року - одночасно заступник начальника штабу Об'єднаних збройних сил держав - учасниць Варшавського договору. З грудня 1960 року - начальник 10-го Головного управління Генштабу. Помер 16 травня 1962 року в Москві, похований на Новодівичому кладовищі міста.

Нагороди

  • Два ордени Леніна
  • Чотири ордена Червоного Прапора
  • Орден Червоної Зірки
  • Орден «Знак Пошани »
  • Два ордени Суворова I ступеня

Комментарии

Сайт: Википедия