Огюстен Бенкетам Декандоля: біографія

А. М. Бекетов сказав про Декандоля:

Освіта і перші кроки в науці

У 1796 році в Женеві прослухав курс ботаніки Воше (фр.Jean-Pierre Vaucher), автора«Histoire physiologique des plantes de l'Europe», який справив на нього таке сильне враження, що він вирішив присвятити себе ботаніки.

У 1797 році Декандоля в Парижі слухав лекції Воклена і Кюв'є в Колеж де Франс, познайомився в ботанічному саду з Ламарком і Дефонтеном.

У тому ж році вийшла в світ його перша ботанічна робота - про харчування лишайників.

Наукова та викладацька діяльність

У 1798 році Декандоля оселився в Парижі, присвятивши більшу частину свого часу ботаніки: з'явилися його перші статті з систематики рослин; він працював разом з Ламарком над другим виданням«Флори Франції»(«Flore fran?aises» (фр.)); французький уряд доручив йому вивчення Франції та Італії в ботанічному і агрономічному відносинах, і протягом шести літніх сезонів він здійснював численні подорожі, результатом яких з'явилися перші думки про теорії землеробства, додатковий тому до французької флорі, есе«Про ботанічної географії»та пропозиція - згодом здійснене з великим успіхом - закріплювати піщані дюни приморські посадкою сосен.

Декандоля займався монографічної обробкою багатьох груп рослин, що сприяло глибині і грунтовності його подальших робіт. До числа таких відноситься його«Astragalogia»(лат.) - опис видів великого роду Астрагал, видане в 1802 році з 50 таблицями малюнків; потім історія сукулентів («Plantarum historia succulentarum» (лат.)), в 4 томах, 1799-1829) з 185 таблицями; монографія про лілійних з 240 таблицями малюнків, виконаних знаменитим акварелістом редуту («Les Liliac?es peintes par Redout?» (фр.), 1802-1808).

У 1804 Декандоля отримав ступінь доктора медицини і видав тези дисертації -«Essai sur les propri?t?s m?dicales des plantes»(фр.).

У 1806 році переїхав до Монпельє, де отримав звання професора на медичному факультеті місцевого університету (фр.?cole de M?decine) і пост директора Ботанічного саду. У 1810 році медичний факультет був перетворений - під Декандоля - в кафедру ботаніки факультету наук.

У 1813 році видавЕлементарну теорію ботаніки(Th?orie ?l?mentaire de botanique (фр.)), у якій виклав принципи природної системи - як передмова до третього видання«Французької флори». Особливість цієї системи полягала в розподілі рослин на судинні, або зародкові, та на клітинні, або беззародишние, і в підрозділі судинних на дводольні (exogenes) і однодольні (endogenes); заснована ця система на невірному анатомічному припущенні про освіту деревини у дводольних і однодольних.

У 1814 році повернувся до Женеви, де на гроші меценатів і шанувальників перетворив Ботанічний сад, створював музей природної історії, створивConservatoire Botanique, вів бурхливу суспільне життя, а в 1816 році прийняв пропозицію влади кантону Женева зайняти кафедру природної історії в Женевському університеті, створену спеціально для нього.

У 1818 році стало виходити головне з описових творів Декандоля -«Regni vegetabilis systema naturae»((лат.), 2 томи, 1818-1821), яке згодом учений, побачивши, що для нього неможливо завершити задумане в повному обсязі, продовжував у менш великому вигляді під назвою«Введення в природну систему царства рослин»(«Prodromus systematis naturalis regni vegetabilis» (лат.), томи 1-17, 1824-1839; також відоме під його стандартним ботанічним скороченням Prodr. (DC.). Навіть не повністю закінчене автором (при його житті вийшло тільки сім томів з сімнадцяти; надалі воно було продовжено сином Декандоля Альфонсом), цей твір склало епоху в науці.

Комментарии