Біллі Джоел: біографія

Біографія

Джоел народився у досить бідній єврейській родині. Його батько, Ховард Джоел, працював в електричній компанії, а у вільний час грав удома класику на піаніно.

У чотири роки Біллі почав вчитися грі на фортепіано. Втомившись від постійних побоїв на вулиці, він вирішив стати боксером і провів на рингу 22 успішних бою, поки йому не зламали ніс. У школі Біллі вчився погано, а тут ще 16-річного Джоела запросили стати клавішником у дворовій команді The Echoes (благо він добре грав на піаніно). Присвятивши весь свій час музиці замість навчання, Джоел школу так і не закінчив. З 1967 по 1969 роки він грав у групі The Hassles, з якими було записано два альбоми, а потім записувався з одним з її учасників у складі дуету Attila. Вони грали дивний, психоделічний хард-рок - без гітар, Біллі Джоел - на електронному органі і вокалі, Джон Смолл - на ударних. Їхній єдиний однойменний альбом Attila був записаний на студії Universal, але виявився повністю провальним і на прилавках магазинів так і не з'явився. Дует розпався.

Після того, як Джоел відвів дружину у Джона Смолла, свого товариша по дуету Attila, його музична кар'єра зайшла в глухий кут. Молодий музикант впав з серйозну депресію, під час якої випив пляшку з лаком для меблів, щоб звести рахунки з життям. Після тижневого курсу лікування в психіатричній лікарні (обов'язкового в разі спроби самогубства), він прийняв рішення зайнятися сольною музичною кар'єрою і необачно уклав довічний контракт на 10 альбомів з маловідомим лейблом Family Productions. Згодом йому коштувало чималих зусиль звільнитися від зобов'язань за цим контрактом. (Логотип Family Productions був присутній на всіх наступних альбомах Джоела з 1971 по 1987 рік, а Джоел був змушений відраховувати власнику Family Productions 1 долар з кожного проданого ним альбому аж до 1987 року.) У листопаді 1971 р. під лейблом Family Productions вийшов перший сольний альбом Cold Spring Harbor, але деякі доріжки на ньому були помилково записані в прискореному форматі, що робило його малопридатним для прослуховування. Сама ж Family Productions не поспішала просувати платівку, вона так і не з'явилася в музичних магазинах. Вся ця ситуація настільки розлютила Джоела, що він вирішив припинити всі стосунки зі своїм продюсером Арті Ріпом (Artie Ripp) і власником Family Productions. Біллі, порушивши умови контракту, таємно виїхав до Лос-Анжелес, і під вигаданим ім'ям Білл Мартін (Bill Martin) влаштувався піаністом у місцях бар «Executive Room», де пропрацював близько півроку. Згодом, ця робота в барі і лягла в основу його знаменитого хіта 1973 Piano Man.

Коли його пісня 1972 року «Captain Jack», записаний у живій радіо-концерті, стала хітом на місцевій радіостанції Філадельфії «WMMR», лейбл Columbia Records визнав Джоела багатообіцяючим автором-виконавцем, який в перспективі може скласти конкуренцію Елтону Джону. У наприкінці 1973 р. Columbia випустила альбом Джоела «Piano Man», заголовна композиція якого була заснована на враження від виступів у барі в Лос-Анжелесі. З роками ця пісня стала його візитною карткою і увійшла в складений за опитуванням журналуRolling Stoneсписок 500 кращих пісень усіх часів.

Наступний альбом, «Streetlife Serenade» (1974), виявився не дуже успішним, а на думку Джоела його взагалі не слід було випускати.

У 1975 році, після трьох років, проведених у Лос-Анжелесі, Джоел вирішує повернутися в Нью-Йорк. Під впливом цієї події була написана одна з найпопулярніших його класичних композицій, «New York State of Mind» (також добре відома у виконанні Барбри Стрейзанд). Вона увійшла до альбому «Turnstiles» (1976), який Джоел спродюсував сам, і в записі якого вперше брали участь члени його концертної групи, а не запрошені музиканти. Цей альбом був визнаний провальним і досяг лише 122-го місця в Billboard 200. Сама ж пісня «New York State of Mind» згодом стала практично негласним гімном Нью-Йорка.

Комментарии